Question

У чому на ваш погляд, полягає головна сила українського руху в Галичині? Хороший,обдуманный ответ..Не меньше пол листа. Даю 45б

Answer 1

Ответ:

Одним з найхарактерніших проявів національного життя в Україні було пробудження соціальної активності українського селянства.

У 1902 році Східна Галичина була охоплена сільськогосподарським страйком, в якому взяли участь близько 200 тисяч селян. Основними вимогами страйкарів були піднесення заробітної плати польськими поміщиками під час сільськогосподарських робіт та припинення втручання польської адміністрації в еміграцію селян і робітників в Америку. Страйк мав одночасно соціальний і національний характер і був спрямований проти польського панування в краю. Він завершився повною перемогою селян і показав зразок національної солідарності.

Політична мобілізація галицького селянства стала великим здобутком українського національного руху. За два передвоєнні десятиліття на місці пригнобленої і безправної селянської маси виросла свідома своїх політичних інтересів українська нація. Це цілковито змінило загальний баланс сил двох головних галицьких національностей: якщо польська еліта, зберігаючи свою політичну монополію в краю, й далі переважала українську, то українське селянство своєю організованістю і національною свідомістю значно перевищувало польське.

Усі свої здобутки українцям доводилося виборювати у впертій боротьбі з польською адміністрацією та польськими політичними силами краю.

Українсько-польські стосунки на початку ХХ століття набрали гостро конфліктного характеру, характеру неоголошеної війни, найвиразнішими проявами якої стали замах на Івана Франка 1897 року, криваві розправи над українськими виборцями, вбивство галицького намісника графа Андрія Потоцького українським студентом у 1908 році та вбивство польськими студентами одного з лідерів українського студентського руху Адама Коцка у 1910 році.

Політична боротьба точилася навколо двох питань: створення українського університету у Львові та проведення виборчої реформи, яка б збільшила представництво українців у галицькому сеймі. У лютому 1914 року завдяки активним діям митрополита Андрія Шептицького був укладений польсько-український компроміс, згідно з яким українці повинні були одержати третину місць у галицькому соймі і повноправне представництво у різних соймових комісіях. Польсько-український компроміс сильно підважив монополію поляків на владу, передусім в освітніх і культурних питаннях. Поляки зобов’язалися не чинити перешкод заснуванню українського університету у Львові.

У березні 1913 р. виникло військове товариство "Січові стрільці". До початку першої світової війни таких товариств налічувалось близько ста.

"Січі" вели культурно-освітню роботу. Вони, зокрема, брали участь у шевченківських ювілеях. З їх ініціативи були відкриті пам'ятники Т. Шевченку у Вовчинці, Надієві, Микулинцях, Вовчківцях, Косові та в інших містах і селах Галичини. 100-річний ювілей Кобзаря вони використали і в політичних цілях. 28 червня 1914 р. спортивні й військові "Січі" провели багатотисячні мітинги під гаслами визволення від іноземного гніту Галичини та Наддніпрянської України та створення на цій основі єдиної самостійної України.

Війна і наступні національні змагання стали великим випробуванням для українського народу. Західноукраїнська Народна Республіка перейняла найкращі традиції національної солідарності й організованості, характерні для передвоєнного українського руху в Галичині. ЯКЩО ВІДПОВІДЬ НЕ СПОДОБАЛСАСЯ ТО МОЖУ СКИНУТИ ІНУШУ!

Answer 2

Галичина, як історичний регіон України, відзначається різноманітною та багатошаровою культурною спадщиною, що сформувалася під впливом різних етнічних, релігійних та політичних факторів. Головна сила українського руху в Галичині полягає в декількох ключових аспектах, які впливали на формування та розвиток цього руху.

1. Збереження національної ідентичності: Однією з головних сил українського руху в Галичині є національна самосвідомість та прагнення зберегти українську культуру, мову та традиції. Попри складний історичний контекст, українці Галичини ніколи не втратили своєї національної ідентичності та готові віддати всі зусилля для збереження та підтримки українського спадку.

2. Політична активність: Український рух в Галичині завжди був активним на політичному фронті. Від часів галицько-волинського князівства до сучасності, галичани виявляли зацікавленість у власній державності та політичній незалежності. Ця активність привела до створення Галицької Народної Республіки та інших спроб утвердити українську державність на цих землях.

3. Освіта та культура: Галичина завжди славилася своєю освітою та культурою. Розвиток освіти та літератури ставав важливим інструментом для зміцнення української свідомості та ідентичності. Львів, який є центром Галичини, завжди був осередком культурного розвитку та інтелектуального життя.

4. Релігійна та етнічна спільнота: Галичина була місцем, де українці вели боротьбу за свої права та існування. Відбувалася активна взаємодія між різними релігійними та етнічними спільнотами, що сприяло збереженню та поширенню української культурної спадщини.

5. Солідарність та активізм: Галичанський український рух завжди відзначався високим рівнем солідарності та активізму. Українці Галичини були готові виступати за свої права та інтереси, навіть у важкі періоди історії.

Загалом, головна сила українського руху в Галичині полягає у поєднанні національної самосвідомості, політичної активності, культурного розвитку, релігійної та етнічної спільноти, а також солідарності та активізму українців Галичини, які спільно працюють над зміцненням та розвитком української ідентичності та державності.