Question

Доведіть( потрібно навести аргументи (приклади)) , що політика Польщі стосовно Гличини і Поділля мала загарбницький характер 14-13 ст. ООООЧЕНЬ НАДО ПЛИИИИИИЗЗЗЗ :3

Answer 1

Ответ:

Перша світова війна 1914—1918 років знову порушила польське питання на міжнародній арені. Як центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Юзеф Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилася після Лютневої революції 1917 року у Росії, коли в документах Петроградської ради й Тимчасового уряду з'явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося створення польських військових частин у Росії. У Женеві в серпні 1917 року ендеки[1] заснували польський національний комітет, який очолив Р. Дмовський; цю організацію визнали країни Антанти.

У Франції був сформований польський військовий корпус під командуванням генерала Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите в посланні американського президента В. Вільсона до конгресу в січні 1918 року, а також у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 року. З наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні восени 1918 року могутній національний рух поляків виявився в заснуванні декількох урядових осередків — у Кракові(Польська ліквідаційна комісія), Любліні (Тимчасовий народний уряд), Варшаві (Регентська рада й уряд).

Answer 2

Звісно, ось декілька аргументів та прикладів, які можуть свідчити про те, що політика Польщі стосовно Галичини і Поділля у 14-13 століттях мала загарбницький характер:

1. Військові походи і підкорення територій: Польські королі проводили численні військові походи на території Галичини та Поділля з метою розширення своєї влади. Наприклад, Казимир III Великий підкорив Галичину у 1340 році, використовуючи панування туркоманського хана і втрутившись в конфлікт між Галицько-Волинським князівством і Великим князівством Литовським.

2. Асиміляція та політика контролю: Після підкорення територій Польща проводила політику активної асиміляції місцевого населення. Це могло бути зроблено з метою зміцнення контролю над регіонами. Насильницьке впровадження польської культури та мови, придушення місцевих традицій і обмеження прав місцевих еліт може свідчити про загарбницькі прагнення.

3. Податковий тягар і експлуатація: Польща використовувала заходи для здобуття економічної переваги на цих територіях, зокрема шляхом накладання важких податків на місцеве населення. Це може бути індикатором того, що Польща бажала здобути економічну користь з цих регіонів на користь своєї влади.

4. Анексія та конфлікти з сусідніми країнами: Польські королі також ведли конфлікти із сусідніми державами, включаючи Угорщину та Литву, за контроль над Галичиною та Поділлям. Ці конфлікти свідчать про намір вплинути на долю цих територій.

5. Розпад галицьких князівств і поглинання: Галицькі князівства стали досить слабкими після численних військових конфліктів і внутрішніх суперечностей. Польща використала цю ситуацію для поглинання цих територій, що може свідчити про її загарбницькі наміри.

Ці аргументи та приклади можуть вказувати на те, що політика Польщі щодо Галичини і Поділля дійсно мала загарбницький характер у 14-13 століттях.