Question

Чому в ході революції 1905-1907 років у російській імперії не було розвязане українське питаня? дайте рзгорнуту відповідь​

Answer 1

Ответ:

Причины революции многообразны, но все они так или иначе связаны с процессами модернизации политической, экономической, социальной областей жизни страны. Реалиям начала XX в. не соответствовали самодержавный принцип правления, сословное неравенство и негарантированность основных гражданских прав, сохранение множества полукрепостнических пережитков в деревне (отработки, полукабальные формы аренды, малоземелье и перенаселенность и др.)- К старым социальным конфликтам, определявшим характер отношений власти и общества, чиновничества и населения, помещиков и крестьян, добавились новые, порожденные модернизацией, — особенно острым стал рабочий вопрос, усугублявшийся отсутствием трудового законодательства, низким уровнем заработной платы, высокой продолжительностью рабочего дня, запретом стачек и пр. Социальные конфликты переплетались с межнациональными и межконфессиональными. Раскол в обществе углублялся, социальные группы, как пишет историк В. П. Дмит-ренко, «разбегались» по разным направлениям. Русско-японская война 1904—1905 гг. обострила недовольство, убедила общество в неспособности самодержавной власти достойно и эффективно управлять страной

Объяснение:

Answer 2

Революція 1905-1907 років у Російській імперії мала комплексний характер і виникла на фоні глибоких соціальних, політичних і економічних проблем, які стосувались різних національних груп і регіонів, включаючи Україну. Однак несвідомість частини українського населення, розподіленість і дезорганізованість українського руху, а також характер революційних подій та післяреволюційного періоду визначили те, чому українське питання не було вирішене під час цієї революції. Давайте розглянемо деякі ключові фактори:

1. Багатонаціональний характер Російської імперії: Українське питання було лише однією з численних національних проблем, з якими стикалась імперія. Російське урядове утворення домінувало над різними національними групами, і вони намагались підтримувати свій політичний контроль, ігноруючи бажання окремих національних спільнот, включаючи українців.

2. Політична нестабільність та деструкція революційного процесу: Революція 1905-1907 років супроводжувалась значною політичною нестабільністю, масовими страйками та протестами. Недостатньо організований український рух не міг ефективно використовувати цей хаос для вирішення своїх національних питань.

3. Поділений український рух: Український рух того часу був роздробленим на різні групи з різними поглядами на те, як має вирішуватись українське питання. Це призвело до конфліктів та неспроможності об'єднати зусилля для досягнення спільної мети.

4. Централізована влада Російської імперії: Імперська влада мала централізовану структуру та була налаштована на підтримку російського національного характеру. Більшість реформ та змін, що були введені під час революції, мали на меті підтримати централізований характер імперії, а не вирішення національних питань.

5. Післяреволюційний період: Після придушення революції український рух стикнувся з ще більшою репресією та обмеженнями. Центральна влада вживала заходи для придушення будь-якої форми національного активізму, що ускладнило розв'язання українського питання.

Отже, необхідно розглядати революцію 1905-1907 років в контексті загальної соціально-політичної обстановки в Російській імперії, а також характеру та обмежень революційних подій того періоду. Українське питання не було розв'язане через поєднання цих факторів, які перешкоджали ефективному вирішенню національних проблем.