Question

Назвіть прояви кризи Римської республіки 1 століття до нашої ери та їхні причини. ДАЮ 20 балів​

Answer 1

Ответ:

Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.

Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].

Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].

Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги

Объяснение:

Answer 2

Прояви кризи Римської республіки в 1 столітті до нашої ери були вкрай складними та відіграли роль у подальшому занепаді республіканського устрою. Основні прояви та їхні причини:

1. Політична нестабільність: Бурхлива розбіжність між популярами та оптіматами, двома основними політичними фракціями, призводила до частого зміні управління, провокацій та конфліктів. Це важко впливало на прийняття ефективних рішень.

2. Військові проблеми: Постійні війни та завоювання нових територій призводили до виснаження ресурсів та людських резервів Риму. Вояки, змушені довгий час перебувати далеко від дому, почали відчувати більше лояльність до своїх генералів, ніж до Республіки.

3. Економічні нерівності: Завоювання нових територій приводило до нерівностей в розподілі багатств. Великі плантації та багаті патриції концентрували землю та багатство в своїх руках, залишаючи бідних фермерів та міських робітників у бідності.

4. Спроби зміни конституційних правил: В цей період було багато спроб змінити та переглянути конституційні правила, що регулювали політичне життя Римської республіки. Це викликало конфлікти та невпевненість у правовому порядку.

5. Вплив масових гравців: З'явилися важливі індивідуальності, такі як Гай Марій та Сула, які здобули значний військовий вплив і зловживали ним для здійснення політичної влади.

6. Криза союзів: Союзники Римської республіки, або муніципії, прагнули отримати більше політичних та громадських прав у рамках Римського союзу. Це призвело до соціальних та політичних напружень.

7. Рост безробіття та земельна криза: Завоювання територій та вплив сучасної інфраструктури призвели до зменшення сільських робочих місць та концентрації земель у руках великих власників. Це призвело до зростання безробіття та бідності.

8. Спалахи насильства та повстання: У такому невсталому соціально-політичному середовищі почали виникати масові повстання та бунти, наприклад, Соціальна війна (91-88 до н.е.) та Спартакове повстання (73-71 до н.е.).

Ці фактори разом сприяли дестабілізації Римської республіки та відкрили дорогу до появи Юлії Цезаря та інших великих римських імператорів, які започаткували перехід від республіки до імперії.