Question

9. Порівняйте одну зі статей Декларації прав людини і громадянина з висловлю- ванням М. Робесп'єра. У чому, на Ваш погляд, полягають особливості тлумачення впливовим якобінцем законності й справедливості? Яке з двох наведених твер- Джень Ви вважаєте правильним? у. «Закон установлює лише ті покарання, які безумовно й очевидно необхідні; ніхто не може бути покараний інакше, ніж на підставі закону, ухваленого й оприлюдне- ного до скоєння злочину й правомірно застосованого». Ст. 8 Декларації прав людини і громадянина «Терор - це не що інше, як швидка, сувора й непохитна справедливість; Отже, він є проявом чесноти». З промови М. Робесп'єра 5 лютого 1794 р. Г

Answer 1

Декларація включає загальні колективні та індивідуальні права всіх громадян Франції, вона досі носить фундаментальний характер для французького конституційного права.

Люди народжуються і залишаються вільними і рівними у правах; суспільні відмінності можуть ґрунтуватися лише на основі загальної користі.

Метою кожного політичного об'єднання є збереження природних і невід'ємних прав людини; цими правами є свобода, власність, безпека і опір гніту.

Джерело всього суверенітету бере свій початок в нації; жодна група, жодна особа не може здійснювати владу, яка прямо не витікає з нього.

Свобода полягає у владі робити все, що не є шкідливим для інших; таким чином, здійснення природних прав кожної людини має лише такі межі, які забезпечують іншим членам суспільства користування такими самими правами; такі межі можуть бути визначені лише законом.

Закон може забороняти лише ті дії¸ які є шкідливими для суспільства. Все, що не заборонено законом, те дозволено, і ніхто не може бути примушений робити те, що законом не передбачено.

Закон є виразом загальної волі; всі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у його створенні; повинен бути рівним для всіх, захищає він чи карає. Усі громадяни, як рівні перед ним, однаковою мірою допускаються до всіх державних посад, місць і служб, відповідно до їх здібностей і без розрізнення іншого, ніж на основі чеснот і обдарованості.

Жодна людина не може бути обвинувачена, заарештована або затримана, крім випадків, визначених законом, і відповідно до форм, передбачених ним. Той, хто домагається видання свавільних наказів, сприяє їх виданню, виконує їх, або той, на чию вимогу вони виконуються, повинен бути покараний; але кожний громадянин, викликаний чи затриманий на виконання закону, мусить негайно коритися; він є винним, якщо чинить опір.

Закон може встановлювати лише ті покарання, які безумовно і очевидно необхідні; ніхто не може бути покараний інакше, ніж на підставі закону, ухваленого і обнародуваного до вчинення злочину, і правомірно застосованого.

Оскільки кожна людина вважається невинуватою, доки її не визнано винною, то у разі необхідності застосування арешту, будь-яка надмірна суворість для забезпечення охорони особи обвинуваченого повинна суворо каратися законом.

Ніхто не може зазнавати утисків через вираження своїх поглядів, навіть релігійних, якщо їх вираження не порушує громадського порядку, встановленого законом.

Вільне повідомлення ідей і поглядів є одним з найцінніших прав людини. Як наслідок, кожен громадянин може вільно висловлюватись, писати і друкувати, але підлягає відповідальності за зловживання цією свободою у випадках, передбачених законом.

Забезпечення прав людини і громадянина передбачає необхідність застосування публічної сили; тому така сила встановлюється для блага усіх, а не в приватних інтересах тих, кому вона довірена.

Для утримання публічної сили і витрат на управління обов'язковим є загальний податок; він повинен стягуватись однаковою мірою з усіх громадян відповідно до їх статків.

Громадяни мають право встановлювати самостійно або через своїх представників необхідність державного податку, вільно погоджуватись на його стягнення, наглядати за його використанням і визначати його частку, розмір, порядок сплати і тривалість.

Суспільство має право вимагати від кожного представника влади звітування про його управлінську діяльність.

Усяке суспільство, в якому не забезпечуються гарантії прав або не проведено розподілу влад, не має конституції взагалі.

Оскільки власність є священним і непорушним правом, ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у разі законно встановленої суспільної необхідності і за умови справедливого і попереднього відшкодування.

Answer 2

Спробую вам допомогти з порівнянням статті з Декларації прав людини і громадянина з висловлюванням Максиміліана Робесп'єра.

Декларація прав людини і громадянина, прийнята під час Французької Революції у 1789 році, встановлює фундаментальні права і свободи для громадян. Стаття 8 Декларації стосується права на справедливий суд і визначає, що закон повинен встановлювати тільки такі покарання, які є необхідними і очевидними. Також стверджується, що жодна особа не може бути покарана, крім випадків, коли покарання передбачені законом, ухваленим до скоєння злочину і застосованим згідно з ним.

Максиміліан Робесп'єр, який був одним із впливових якобінців під час Революції і провів Період Терору, в своїй промові 5 лютого 1794 року вважав, що "терор" (сувора репресія проти ворогів Революції) є проявом справедливості. Він вбачав терор як засіб для досягнення революційних цілей і позицій, і зокрема чесноти, в рамках якобінської ідеології.

Порівнюючи ці два підходи:

1. Декларація прав людини і громадянина підкреслює необхідність обмеження покарань лише необхідними і законними, а також гарантує право на справедливий суд і відповідність покарань закону.

2. М. Робесп'єр вбачав "терор" як справедливу репресію для забезпечення стабільності революційного порядку, і вважав його проявом чесноти.

На мою думку, підход Декларації прав людини і громадянина більше відповідає сучасним нормам справедливості та правам людини, оскільки він гарантує обмеження влади, захист прав громадян і справедливість через закон. Репресії та терор можуть порушувати права та свободи особи і відвертатися від поняття справедливості, навіть якщо їх мотивують революційними ідеалами.