Question

Підготуйте повідомлення про людину нового часу​

Answer 1

Ответ:

Термін "Новий час" такий же умовний, як і термін "Відродження". Вживаючи його, ми матимемо на увазі час зародження і утвердження нового суспільного устрою – буржуазного, який висуває і обґрунтовує нові цінності й засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. Машинне виробництво, яке поступово витісняє ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи. На цій основі формуються у філософії XVII століття два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм.

При­хиль­ни­ки ем­пі­риз­му (від грец. emperia – дос­від) вва­жа­ли єди­ним дже­ре­лом піз­нан­ня чут­тє­вий дос­від (да­ні ор­га­нів від­чут­тя лю­ди­ни), спра­вед­ли­во твер­ди­ли, що про­цес піз­нан­ня по­чи­на­єть­ся з від­чут­тів. Сво­є­рід­ною мо­ди­фі­ка­ці­єю ем­пі­риз­му ви­сту­пає сен­су­а­лізм (від лат. sensus – по­чут­тя). При­хиль­ни­ки сен­су­а­ліз­му праг­ну­ли ви­вес­ти весь зміст піз­нан­ня вже не прос­то з дос­ві­ду, а з ді­яль­нос­ті ор­га­нів від­чут­тя. З ХVІІ– ХVІІІ століть ем­пі­ризм та сен­су­а­лізм роз­ви­ва­ли Френ­сіс Бе­кон, То­мас Гоббс, Джон Локк, пред­став­ни­ки фран­цузь­ко­го ма­те­рі­а­ліз­му. Пос­лі­дов­не про­дов­жен­ня сен­су­а­ліз­му Джона Лок­ка при­ве­ло Джор­джа Бер­клі та Давіда Юма до суб’­єк­тив­но-іде­а­ліс­тич­них вис­нов­ків.

При­хиль­ни­ки ра­ці­о­на­ліз­му вва­жа­ли дже­ре­лом піз­нан­ня Ро­зум, ло­гіч­не мис­лен­ня, твер­ди­ли, що чут­тє­вий дос­від не мо­же за­без­пе­чи­ти дос­то­вір­ність і за­галь­не знан­ня. На про­ти­леж­ність се­ре­дньо­віч­ній схо­лас­ти­ці та ре­лі­гій­но­му дог­ма­тиз­му кла­сич­ний ра­ці­о­на­лізм (Р. Де­карт, Б. Спі­но­за, Г. Лей­бніц) ви­хо­див з ідеї при­род­но­го по­ряд­ку – не­об­ме­же­ної при­чин­ної пос­лі­дов­нос­ті, що про­ни­зує світ, тоб­то мав фор­му де­тер­мі­ніз­му. Ра­ці­о­на­лізм, що ствер­джу­вав виз­на­чаль­ну роль Ро­зу­му не тіль­ки в піз­нан­ні, а й у ді­яль­нос­ті лю­дей, став фі­ло­софсь­кою ос­но­вою іде­о­ло­гії Прос­віт­ниц­тва. По­зи­ція ра­ці­о­на­ліз­му, як і по­зи­ція ем­пі­риз­му (сен­су­а­ліз­му), була од­но­біч­ною, аб­со­лю­ти­зувала од­ну з піз­на­валь­них влас­ти­вос­тей лю­ди­ни, що вреш­ті-решт спри­я­ло ут­вер­джен­ню у фі­ло­со­фії ме­та­фі­зич­но­го, ме­ха­ніс­тич­но­го спо­со­бу мис­лен­ня.

Першим філософом Нового часу, засновником емпіризму вважається Френсіс Бекон (1561–1626). За політичними поглядами він був ідеологом буржуазії. Основні філософські ідеї Бекона викладено в таких працях: «Досліди або повчання моральні і політичні» (1597), «Новий органон (1620), «Про гідність і примноження наук» (1623) та «Нова Атлантида» (видана посмертно у 1627).

Ос­нов­ним твором Ф. Бекона є «Но­вий Ор­га­нон». То­ді ор­га­но­ном на­зи­ва­ли збір­ку трак­та­тів з ло­гі­ки Аріс­то­те­ля. По­нят­тя ор­га­нон (зна­ряд­дя, інс­тру­мент) приблизно рів­но­знач­не по­нят­тю ме­тод. То­му, на­зи­ва­ю­чи свій твір «Но­вий Орга­нон», Френ­сіс Бе­кон про­тис­тав­ляє свій ме­тод ме­то­ду Аріс­то­те­ля, роз­роб­ляє ін­дук­тив­ний ме­тод піз­нан­ня, об­ґрунтовує ос­нов­ні прин­ци­пи ем­пі­риз­му. Го­лов­ним зав­дан­ням фі­ло­со­фії Френ­сіс Бе­кон вва­жав фор­му­ван­ня ме­то­ду на­у­ки – піз­нан­ня при­ро­ди і ово­ло­дін­ня нею си­ла­ми усіх на­ук – під­ви­щен­ня вла­ди лю­ди­ни над при­ро­дою, тоб­то на­у­ка ма­ла ста­ти не са­мо­ціллю, а за­со­бом. У ві­до­мо­му афо­риз­мі «Знан­ня – це си­ла» са­ме і під­крес­лю­єть­ся прак­тич­на спря­мо­ва­ність на­у­ки. Але для то­го, щоб ово­ло­ді­ти при­ро­дою і пос­та­ви­ти її на служ­бу лю­ди­ни, не­об­хід­но прин­ци­по­во оно­ви­ти на­у­ко­ві ме­то­ди дос­лі­джен­ня. Бекон розрізняє два види дослідів: плодоносні та світлоносні. Плодоносними він називає досліди, мета яких – принесення безпосередньої користі людині, світлоносними називає ті, мета яких – пізнання законів, явищ і властивостей речей. Але ці знання повинні ґрунтуватися на фактах і від них іти до широких узагальнень. Такий метод має назву індуктивного

Объяснение:

Учись хорошо!

Answer 2

Людина нового часу – це індивід, що функціонує в сучасному світі, насиченому технологіями, інноваціями та змінами. Вона проявляє високу адаптивність до швидко змінюючогося оточення, здатна здійснювати творчий підхід до розв'язання проблем і сприймати виклики як можливості для особистого та професійного зростання.

Людина нового часу володіє широким спектром навичок, включаючи цифрову грамотність, критичне мислення, спроможність до співпраці та комунікації в онлайн середовищі, а також здатність до постійного навчання. Вона усвідомлює важливість балансу між використанням технологій та підтримкою людських зв'язків, фокусуючись на якісному житті та внесенні позитивного внеску в суспільство.

Людина нового часу активно займається саморозвитком, розширює свої знання та навички, вивчає нові галузі, експериментує та прагне здійснювати інновації. Вона відкрита до різноманітності, розуміє важливість інклюзивності та глобального мислення.

Ця людина прагне до сталого способу життя, бере на увагу екологічні аспекти та впроваджує їх у свою повсякденну діяльність. Вона підтримує ініціативи, спрямовані на поліпшення навколишнього середовища та соціальну справедливість.

Загалом, людина нового часу – це той, хто здатний впоратися з викликами сучасності, використовувати переваги технологій для досягнення високої якості життя, а також спрямований на розвиток себе і оточуючого світу для створення кращого майбутнього.