Question

Есе на тему життя селян кріпаків наддніпрянської України Терміново потрібно!!!

Answer 1

Объяснение:

Історія повсякдення є важливою віхою у

розвитку науки про суспільство. Вивчення

минулого повсякденності уможливлює глиб-

ше проникнути в історичний процес, по-ново-

му поглянути на нього передусім завдяки

тому, що вивчається досвід пересічних людей,

звичні, повсякденні практики поведінки, які

раніше залишалися не поміченими через свою

очевидність і буденність. Одні науковці вивча-

ють селянську минувшину на соціально-еко-

номічному й політичному тлі, у взаємозв’язку

з іншими важливими суспільними подіями,

масовими народними рухами тощо. Інші —

поступово вводять минуле селянства в мікроіс-

торичну перспективу, маючи за об’єкт різні

проблеми економічної, соціальної, культурної

та релігійної його сфери.

У цій статті спробуємо визначити здобутки

і перспективи у вивченні повсякденного жит-

тя селян Наддніпрянської України в порефор-

мений період, розглянемо окремі теоретичні

складові проблеми. Оскільки дослідження

різних аспектів їх буття має свою історію

(хоча у більшості праць термін “повсякдення”

не вживався), доцільно простежити нагромад-

ження відповідних знань.

Останнім часом українські науковці все

більше звертають увагу на теорію повсякден-

ності. Визнається той факт, що не існує її єди-

ної концепції й чіткого визначення. За слова-

ми О. Удода, “історія повсякденності — це

насамперед процес олюднення побуту, психо-

логізація щоденного життя, ставлення люди-

ни до побутових проблем, до влади, держави і

суспільства в цілому через призму особистіс-

ного сприйняття умов життя”1. На думку

В. Марочка, повсякденність є лише одним з

методів вивчення соціальної історії, хоча пос-

тає у якості самих відповідних відносин. У

зв’язку з цим селянство для історика є теоре-

тичною узагальнюючою категорією для

з’ясування специфіки суспільного розвитку, а

також не просто соціальною групою, а спе-

цифічним способом життя2. О. Коляструк мо-

тивує вивчення повсякденності тим, що остан-

ня поєднує в одне ціле різні прояви діяльності

людини — приватне життя з публічним,

утилітарно-прагматичні дії з ідейними та мо-

рально-етичними виборами, побутові аспекти

життя з трудовою діяльністю, групові й вікові

інтереси із загальносуспільними, локальні

події вписує у загальнодержавні, буденні на-

строї трансформує у ментальні характеристи-

ки тощо3. У центрі інтересів дослідника має

перебувати конкретна людина, поведінка,

звички, манери і світогляд якої можуть бути

типовими для цілої соціальної групи або пев-

ного середовища (парафія, село, родина)4.

У процесі опису всієї багатогранності тих

процесів, що відбувалися на селі, історія особ-

ливо взаємодіє з антропологією, етнографією,

психологією, лінгвістикою, культурологією

та іншими науками. Важлива роль відводить-

ся соціальній психології в плані виявлення

настроїв, причин поведінки і дій різних груп

селянства, сприйняття ним навколишнього

світу, його реакції на найважливіші суспільні

процеси і явища. Роль соціології виявляється

у вивченні таких аспектів, як праця селян, їх

побут, сім’я, особистість, образ і якість жит-

тя, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, міс-

це в соціальній структурі суспільства тощо.

Застосування методики історичної демографії

сприяє вивченню буття сільського населення.

(динаміки чисельності, змін його складу, роз-

селення і густоти, міграцій, народжуваності й

смертності, стану здоров’я, хвороб і т. д.).

Повсякдення включає в себе надзвичайно

багато різних аспектів, що ускладнює визна-

чення меж предмета його дослідження. Зокре-

ма під час вивчення щоденного життя селян

аналізуються: 1) буденні відносини їх із чи-

новниками, інтелігенцією, дворянами, духо-

венством, міщанами, національними менши-

нами, а також й у власному середовищі;

2) розмежування всередині соціальної групи;

3) долі окремих людей і конкретні події, які їх

стосуються; 4) повсякденні турботи і тривоги;

5) уявлення й ідеї, освіченість. 6) родинні від-

носини; 7) щоденна праця, її умови, сприй-

няття аграрних перетворень та ставлення до

землі; 8) дозвілля і відпочинок; 9) релігійно-

міфологічна сфера буття; 10) їжа й напої;

11) житло; 12) одяг та взуття; 13) санітарно-

гігієнічні особливості; 14) роль традицій і зви-

чаїв у повсякденності; 15) неординарні й звич-

ні вчинки; 16) злочини та покарання. Список

можна продовжувати і далі.

Цілісно повсякдення селянства не дослід-

жувалося, але висвітлення окремих аспектів

цієї проблеми має свою історію. Зокрема до-

революційні історики, економісти, етнографи,

правознавці, діячі земств вивчали не тільки

господарювання на селі, досвід ведення земле-

робства та інших галузей сільського госпо-

дарства, їх агротехнічну оснащеність, а й со-

ціальний аспект, різні сторони селянського

буття.

Answer 2

Життя селян-кріпаків наддніпрянської України у минулому було складним та важким періодом в історії нашої країни. Вони жили під владою поміщиків, віддаючи значну частину своєї праці та доходів на благо землевласників. Ця тема допомагає нам зрозуміти соціальний та економічний контекст того часу, а також підкреслює важливість боротьби за права та свободу людини.

Земельна реформа і господарське устроювання диктували терміни життя селян-кріпаків. Вони були зобов'язані обробляти землю поміщиків, виконувати різні роботи та платити податки. Більшість кріпаків мешкала у невеликих хатинах, часто у незадовільних умовах, та відчувала нестачу життєвих засобів.

Умови життя були важкими, адже селяни майже не мали права на самовдосконалення чи підвищення свого соціального статусу. Система кріпацтва пригнічувала їх і перешкоджала освіті та розвитку. Більшість селян не мала доступу до освіти, а це ускладнювало можливість виходу з циклу бідності та залежності.

Культурний та соціальний аспекти також варто враховувати при аналізі життя кріпаків. Вони зберігали свої традиції, обряди та звичаї, відзначали релігійні свята. Та йому було важливо утримувати свою сім'ю та підтримувати колективний дух спільноти.

Проте, історія наддніпрянської України також пов'язана з рухом за звільнення від кріпацтва. Селяни почали виступати проти поміщиків, вимагаючи своїх прав та свобод. Цей процес поклав початок змінам у суспільстві та підготував ґрунт для майбутнього визвольного руху.

У підсумку, життя селян-кріпаків наддніпрянської України було визначене соціально-економічними умовами, що пригнічували та обмежували їх можливості. Проте, завдяки внутрішній сили та бажанню свободи, вони розпочали боротьбу за визволення, яка відіграла ключову роль у подальшій історії України.