Question

Чи можна гайдамацький та опришківський рухи охарактеризувати як соціальний бандитизм?????​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Гайдамацькі загони складалися з селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. Поруч з українцями активну участь у гайдамацькому русі брали росіяни, білоруси, молдовани.

Керували загонами переважно запорізькі козаки, які мали великий досвід боротьби проти польських панів і турецько-татарських завойовників. Запорізька Січ не тільки давала притулок гайдамакам, а й брала активну участь в озброєнні повстанців та їхній військовій підготовці.

Спочатку гайдамацькі загони були невеликими й вели боротьбу розрізнено, переважно партизанськими методами.

Гайдамаки нападали на панські маєтки, знищували панів і шляхту. Відібране у феодалів майно вони ділили між собою та віддавали селянам. Гайдамаки знаходили повне співчуття й підтримку серед простого народу та православного духовенства. Тікаючи від переслідування, вони часто переховувалися в православних монастирях. Поява гайдамацьких загонів сповнювала жахом панів.

Захоплених у полон гайдамаків жорстоко мордували: саджали на палі, четвертували, вішали. Попри тортури, вони трималися з мужністю, яка вражала навіть ворогів.

Гайдамацьке повстання 1750 року

+Виступи селян на Правобережжі й у Галичині тривали, а 1750 року перетворилися на могутнє антифеодальне повстання. На допомогу селянським загонам прийшли гайдамаки, очолювані М. Сухим, П. Тараном, О. Письменним, Ляхом, М. Теслею. Повстанці вбивали феодалів і ксьондзів, палили й руйнували замки, костьоли, знищували боргові документи й архіви. Загони повстанців узяли Умань, Вінницю, Чигирин, Корсунь і Фастів.

Answer 2

Гайдамацький та опришківський рухи, які існували в Україні в різні історичні періоди, не можна однозначно охарактеризувати як соціальний бандитизм. Однак, їх оцінка та інтерпретація може варіювати в залежності від точки зору і контексту.

1. Соціальний контекст: Гайдамацькі та опришківські рухи виникли в періоди соціально-політичних криз, коли українська нація прагнула визволитися від іноземних або внутрішніх гнітів. В цих умовах багато учасників таких рухів вважали себе борцями за національну свободу та справедливість.

2. Соціальні мотивації: Багато гайдамаків і опришків були простими селянами або козаками, які були обурені соціальними нерівностями, феодальною експлуатацією та антинаціональними політиками. Вони часто боролися проти шляхти, яку вважали соціальним та національним ворогом.

3. Збройна боротьба: Гайдамацькі та опришківські рухи використовували збройну боротьбу, іноді включаючи в себе акти насильства. Це може породжувати асоціації з бандитизмом, але більшість учасників вважали себе патріотами та захисниками національних інтересів.

4. Історичний контекст: Оцінка гайдамацьких та опришківських рухів може змінюватися в залежності від історичного періоду. Наприклад, в одних контекстах їх розглядають як борців за визволення, в інших – як розбійників і загарбників.

Отже, характеризувати гайдамацькі та опришківські рухи як соціальний бандитизм може бути спрощенням, історичною спірною та контекстуальною оцінкою. Для розуміння цих рухів важливо враховувати їх історичний контекст, мотивації та соціальні обставини.