Question

чому великі держави, незважаючи на занепад османської імперії, не пішли на її розподіл? складіть есе за цим питанням.

Answer 1

Ответ:

В 18 веке у всех были свои проблемы и им было не до Османов да и Османы все же бы могли дать отпор.

В 19 веке поначалу были проблемы с Наполеоном и Великим Державам было не до Османов. Ну А потом Франция восстанавливалась После того Как Россия розгромила её.Пруссии никогда не было дела до осман.Ну сами Османы по сути стали как Политическими так и Экономическими РАБАМИ Британии,Так что Британия не парилась.Интерес проявляли только Русские, но они проиграли (ПО СУТИ) Крымскую войну а потом в войне 1875-78 взяли реванш и освободили почти все балканы от Осман.

В 20 веке началась первая мировая.Антанта перед войной составила план Раздела Османов,но наживать новых врагов они не хотели.А Германская и Австро-Венгерская Империи искали любого союзника.Ну и раздел произошел только в конце войны.

Объяснение:

Answer 2

Есе: Причини, чому великі держави не розділили Османську імперію під час її занепаду

Під час 19-20 століть Османська імперія, яка колись була однією з найвпливовіших імперій у світі, переживала процес руйнування та внутрішнього занепаду. І хоча цей процес став позаду, а імперія дедалі більше втрачала свої території, великі держави, такі як Велика Британія, Франція, Росія і Австро-Угорщина, не розділили імперію на окремі сфери впливу. Це може здатися дивним, особливо з урахуванням їхнього бажання отримати нові території та ресурси. Однак існують ряд ключових факторів, що пояснюють, чому це не сталося.

По-перше, була проблема балансу сил. Великі держави боялися одна одну і їхні взаємні амбіції в Азії та Близькому Сході. Вони розуміли, що розділ Османської імперії може вибухнути у війну між ними, що може призвести до великих руйнувань і руйнівних наслідків. Тому вони обирали більш консервативний підхід, уникнувши прямого конфлікту.

По-друге, імперські амбіції інших держав були спрямовані на інші регіони світу. Наприклад, Велика Британія та Франція вже мали великі колонії в Африці та Азії і спрямовували свої зусилля на подальший розширення та контроль над цими територіями. Росія була зацікавлена в розширенні на Кавказі та в Азії Центрального регіону. Тобто, їхні імперські амбіції були спрямовані у різні напрямки, і вони не бачили розділу Османської імперії як найкращого способу задоволення своїх імперських амбіцій.

По-третє, глобальні геополітичні зміни також грали роль. Після Першої світової війни і розпаду Османської імперії з'явилося нове геополітичне утворення - Ліга Націй та Сполучені Нації. Ці організації сприяли новому підходу до регулювання конфліктів і вирішення спорів між державами. Такий контекст був менш сприятливим для територіальної анексії та імперських розширень.

Загалом, хоча можливість розділу Османської імперії існувала, кілька ключових чинників сприяли тому, що великі держави не пішли на цей крок. Боязнь конфлікту, імперські амбіції у інших регіонах світу та зміни в глобальній політичній ландшафті сприяли збереженню Османської імперії у своєму історичному форматі до розпаду її самої.