Question

Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики російської імперії в другій половині 18 століття.​

Answer 1

Ответ:

У XVIII ст. зростало дворянське землеволодіння: поміщикам було роздано 800 тис. так званих ревізьких душ, посилювалося кріпосне право і зростали повинності. Однак капіталістичні виробничі відносини поступово проникали і в сільське господарство: селян переводили на грошовий оброк, відхідництво, виникли мануфактури, що належали селянам.

Основним гальмом у розвитку сільського господарства було панування кріпосницьких відносин.

У промисловості утворення мануфактур відбувалося розширенням дрібного товарного виробництва та підпорядкуванням дрібних товаровиробників скупникам. Залежно від форми власності існували дворянські, купецькі та селянські мануфактури.

Наприкінці століття Росія вийшла на перше в Європі місце з виробництва та експорту продукції металургії. Важливою галуззю промисловості було кораблебудування. Суднобудівні верфі діяли у Санкт-Петербурзі, Архангельську, Воронежі, Казані. Центрами легкої промисловості були Москва, Петербург. Деякі галузі легкої промисловості сформувалися в районах, де було достатньо сировини: полотняні та парусні мануфактури були створені в Ярославлі, поблизу Калуги, Костроми, Воронежа, Казані, Путивля, а центром бавовноткацтва стала Владимирська губернія. Наприкінці століття у Росії існувало понад 2 тис. мануфактур.

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі зріс у 5 разів, при цьому експорт переважав імпорт. Росія торгувала зерном, залізом, деревиною, хутром, а купувала цукор, шовк, фарби та ін.

У другій половині XVIII ст. у всіх сферах економічного життя Росії відбувалися не тільки кількісні, а й якісні зміни. Вони були пов'язані з розкладом кріпосницьких і формуванням капіталістичних виробничих відносин, розвитком товарно-грошових відносин і руйнуванням натурального господарства.

Друга половина XVIII ст. характеризувалась подальшим розвитком абсолютизму

Answer 2

В другій половині 18 століття Російська імперія розвивала свою зовнішню політику, спрямовану на зміцнення своєї територіальної позиції і впливу в міжнародних справах. Основні напрямки зовнішньої політики Російської імперії в цей період включали такі аспекти:

1. Завоювання територій: Росія активно розширювала свої кордони, завойовуючи нові території на заході, південному сході і півночі. Найважливішими подіями були завоювання Криму у 1783 році та приєднання різних козацьких земель до Російської імперії.

2. Боротьба за контроль над Причорномор'ям і Азовським морем: Росія домагалася забезпечити свою безпеку в Причорноморському регіоні і отримати доступ до Азовського моря шляхом приєднання приазовських територій та конфліктів з Османською імперією.

3. Взаємодія з Європейськими державами: Російська імперія прагнула підтримувати дипломатичні зв'язки з іншими європейськими державами та забезпечувати свої інтереси в міжнародних відносинах. Російська імперія брала участь у великих європейських конфліктах, таких як Сімилітня війна (1756-1763).

4. Розширення в Азії: Російська імперія розширювалася на схід, завоюючи нові території в Сибіру та Азії. Цей процес був важливим для розширення впливу Росії в цьому регіоні.

5. Політика боротьби за вплив на Східній Європі: Російська імперія боролася за вплив у сусідніх країнах, таких як Польща, Україна та Фінляндія, і намагалася вплинути на їхні внутрішні справи.

Загалом, зовнішня політика Російської імперії в другій половині 18 століття була спрямована на територіальне розширення і зміцнення статусу Російської імперії в міжнародних відносинах.