Question

Доповідь про литовські статути​

Answer 1

Ответ:Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався в трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.

Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального й процесуального права князівства, норми римського, руського, польського та німецького кодифікованого звичаєвого права, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники. Його положення були чинними на землях Литви й України аж до середини XIX століття.

Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст. Став джерелом російського «Соборного уложення» (1649 р.), «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних українських кодифікаційних проєктів. На території Київської, Подільської та Волинської губерній чинність Литовського статуту було припинено сенатським указом від 25 червня 1840 р. У Лівобережній Україні 4 березня 1843 р. його було замінено Зводом законів Російської імперії[1].

Объяснение:

Answer 2

Литовські статути — це серія правових актів, що були прийняті у Великому князівстві Литовському та Королівстві Польському у XIV–XV століттях. Ці статути визначали правовий порядок, права та обов'язки громадян, а також порядок судової системи.

Три основні литовські статути:

1. Статут Великого князівства Литовського (1529): Цей статут був виданий Гедиміном у 1529 році. Він визначав права та обов'язки дворянства та міщан. Також встановлював порядок провадження в справах цивільного та кримінального характеру.

2. Статут Литовсько-Руського королівства (1566): Цей статут був виданий королем Сигізмундом II у 1566 році. Він розширював правовий порядок, визначений попереднім статутом, і додавав нові положення, що враховували зміни в суспільстві та політиці.

3. Статут Польського королівства (1588): Цей статут також був виданий Сигізмундом II, але вже у 1588 році. Він розширював правовий захист громадян, визначав порядок судового провадження та закріплював деякі соціальні права та обов'язки.

Основні положення литовських статутів включали гарантії особистої свободи, право власності, порядок спадкування майна, судові процедури та кримінальні покарання. Статути сприяли розвитку правової системи та стабільності у регіоні.

Литовські статути відігравали важливу роль у формуванні правової системи Речі Посполитої. Вони свідчать про важливий етап в історії розвитку правової думки в Східній Європі та відзначаються певною спрямованістю на захист прав громадян та їхню юридичну рівність.