Question

Сформулюйте принципи, що лежали в основі зовнішньої політики Великої Британиії. У чому полягав зв'язок між її внутрішньою політикою​

Answer 1

Ответ:

Принципи британської зовнішньої політики сформулював лорд Г. Пальмерстон: «У Британії немає вічних ворогів, у Британії немає вічних друзів. У Британії є лише вічні інтереси». Керівництво країни вважало, що британські політичні ідеали (прагнення до правової держави, конституційних свобод тощо) є найкращими у світі, і намагалися нав’язати їх іншим країнам, у тому числі — монархічним режимам Європи.

У результаті опіумних війн (1839—1842, 1856—1860 рр.), які велися з метою посилення британського впливу в Китаї, Велика Британія отримала право розширити торгівлю своїми товарами через китайські порти. З 1842 р. британською колонією став порт Гонконг. Він швидко перетворився у великий торговельний і фінансовий центр.

У 50—60-і роки Велика Британія також вела загарбницькі війни в Ірані, Бірмі, нав’язуючи урядам цих країн нерівноправні торгові угоди. Але спроба британських військ вдертися до Афганістану й укріпити підступи до Індії зазнала невдачі.

Answer 2

Принципи, лежащі в основі зовнішньої політики Великої Британії, можна сформулювати наступним чином:

1. Збереження свого престижу і впливу: Велика Британія завжди намагалася займати важливу і впливову позицію в світовій політиці. Вона ставила завданням зберегти свою роль як країни з багатовіковою історією, колоніальним минулим і глобальними амбіціями.

2. Підтримка завоюваних історичних партнерств: Велика Британія намагалася підтримувати та розширювати свої зв'язки з історичними партнерами та колоніями. Зокрема, вона дбала про збереження інтересів у колоніальних та близькосхідних регіонах, які виконували важливу роль у торгівлі та обороні.

3. Резонансні рішення на обласному та глобальному рівні: Велика Британія старалася активно втручатися у міжнародні справи, коли її стратегічні інтереси були відчутно загрожені. Вона намагалася покликати до відповідальності країни, які порушували міжнародний порядок або захоплювали колонії чи території.

Зв'язок між зовнішньою та внутрішньою політикою Великої Британії полягав у взаємодії цих двох напрямів. Зовнішня політика Великої Британії сприяла внутрішньому стабільному розвитку країни через різноманітні шляхи:

- Економічний розвиток: Велика Британія розвивала зовнішню торгівлю і економіку, захищала свої економічні інтереси на світовому ринку та залучала іноземні інвестиції.

- Залучення талановитих кадрів: Країна привертала іноземних іммігрантів, зокрема зі своїх колоній, що було важливим джерелом ресурсів та кваліфікованих працівників.

- Зміцнення національної цілісності: Зовнішня політика сприяла зміцненню національної єдності, створенню позитивного національного образу та гордості за країну. Зовнішні виклики та загрози активізували зусилля населення та політичних лідерів для об'єднання і захисту країни.

- Підтримка союзників: Велика Британія працювала на встановлення і підтримку союзництва з іншими країнами та міжнародними організаціями, що підтримувало інтереси країни та зміцнювало її статус. Такі союзи допомагали Великій Британії залучати підтримку та ресурси в складних міжнародних ситуаціях.

Загалом, зовнішня політика Великої Британії мала велике значення для становлення та розвитку країни, забезпечуючи її вплив на міжнародній арені та підтримуючи стабільність і процвітання всередині країни.