Question

Основні напрямки внутрішньої політики Гітлера​

Answer 1

Ответ:

Перша половина ХХ ст. у більшості людства нерозривно пов’язана з двома світовими війнами, що назавжди змінили хід історії. Знаковим є те, що в обох світових війнах, Німеччина виступала, як найактивніша сторона конфлікту, а у випадку ІІ світової і як головний її ініціатор. Після І світової війни, Версальська система договорів практично поставила Німеччину на коліна, а величезні репараційні виплати і втрата промислового потенціалу не дозволяли Німеччині «підвестись».

З приходом нацистів на чолі з Адольфом Гітлером до влади у 1933 р., німецький народ починав вірити у «реванш» за програну війну. Ідеї нацистів потрапили на сприятливий грунт для їх поширення. Але тільки чітко спланована система заходів у внутрішній та зовнішній політиці дозволила б вести виграшну війну.

Гітлеру довелось повністю відбудовувати військовий потенціал Німеччини, що було б неможливо без продуктивної важкої промисловості та сільського господарства, без великих людських та економічних ресурсів та без тотальної підтримки населення через ідеологію. Все це мало діяти в комплексі для реалізації амбітних планів нацистів.

Тому вивчення внутрішньої політики Третього Рейху дозволяє зрозуміти, яким чином та якими способами нацисти на чолі з А. Гітлером з країни у якій було величезне безробіття та розруха, зуміли створити провідну військово-політичну силу в світі, не втративши при цьому підтримки німців.

Answer 2

Основні напрямки внутрішньої політики Адольфа Гітлера, який був нацистським лідером Німеччини з 1933 по 1945 рік, були спрямовані на встановлення тоталітарного режиму, консолідацію влади та націонал-соціалістичного ідеологічного контролю над населенням.

1. Встановлення тоталітарного режиму: Гітлер провів реформи, щоб усунути будь-які форми опозиції та конкуренції. Він розпустив інші політичні партії та заборонив будь-яку критику чи опозиційну думку. Усі аспекти суспільного життя, включаючи політику, економіку, культуру та освіту, були піддані контролю держави.

2. Расова політика: Найбільш погано відома і зловісна частина політики Гітлера - це його расова політика. Він вважав, що арійці (німці) були верховною расою, а всі інші народи, особливо євреї, слугували нижчим расам. Гітлер впровадив антисемітизм, провів ряд законів, що обмежували права євреїв, та організував Голокост - масове вбивство євреїв та інших груп людей.

3. Економічна політика: Гітлер впровадив систему державного контролю над економікою, яку він називав "національним соціалізмом". Він націоналізував певні промислові галузі та контролював приватний бізнес. Головною метою було забезпечити економічну самостійність та військову потужність Німеччини.

4. Контроль над освітою та культурою: Гітлер використовував освіту та культуру як засіб пропаганди та контролю. Він вимагав, щоб шкільна програма та підручники пропагували націонал-соціалістичні ідеї та расову теорію. Всі види мистецтва, літератури та музики, які не відповідали націонал-соціалістичним стандартам, були заборонені.

5. Масові заходи: Гітлер використовував масові заходи, такі як партійні з'їзди та пропагандистські заходи, щоб мобілізувати та маніпулювати населенням. Він використовував харизму та риторику, щоб отримати підтримку та лояльність мас.

Усі ці напрямки внутрішньої політики Гітлера сприяли зміцненню його влади та контролю над населенням. Вони також привели до трагічних наслідків, таких як Голокост та Друга світова війна.