Question

Написати твір Уявіть себе учасником марафонської війни срочно пж

Answer 1

Ответ:

До нас, грекам, в місто Афіни, приїхали чужоземні посли. Заговорили вони з нами. Наказували нам коритися персам, здати місто і йти в полон. З люттю ми вбили їх. І пішли воювати з персами під керівництвом Мільтіада. Спартанці ж відмовилися нам допомагати.
Знайшли Ми місце за горою і стали спостерігати за табором персів. У них були і лучники, і хороший одяг. А у нас-тільки піші воїни. Ось наказав нам Мільтіад побудується фалангою. Зробили ми це і відразу побігли в атаку. Пробивши "центр" фаланги перси радісно побігли до нашого табору. Але не знали вони, що "краї" встояли. Напали ми на персів і розгромили їх. Ті, що вижили побігли в свій табір. Ми погналися за ними.
Але ворог був підступний. Розбили ми їм 7 кораблів. Решта попливли в Афіни. Ми майже втратили надію на порятунок Афін, але побігли додому. 40 км ми бігли до родимих Афін. Повернулися ми швидше ворога. Виграли ми, греки, марафонську битву! Всі потішилися і влаштували бенкет.

Объяснение:

Надеюсь помогла

:)

Answer 2

Уявіть себе учасником марафонської війни

Мене звуть Максим, і я уявляю себе учасником марафонської війни. Ця війна — справжня випробування не лише фізичної витривалості, але й вольових якостей. Уявіть собі, що ми, бігуни, знаходимося на передовій, де кожен крок може бути останнім.

Початок марафонської війни був повним невизначеності. Загроза висунула свої виклики, і ми, спортсмени, взяли на себе обов'язок захищати нашу країну. Наше здоров'я і навички бігу стали нашою зброєю.

Коли вперше потрапив на поле бою, серце моє билося так сильно, що я майже відчував його в горлі. Поглядом я оглянув поле бою, де розкидані були перешкоди і руїни, а повітря наповнювалося запахом пороху і спаленого металу. Загальний хаос заставив мене зосередитися на своєму завданні — пробігти крізь це і завершити марафон.

Шлях перед нами був нелегким. На кожному кроці нас чекали перешкоди. Вибухи вибухових пристроїв та крики поранених створювали неймовірний тиск і випробували нашу міць. Але ми не зупинялися, бо наша воля була непохитною.

Марафонська війна була також випробуванням нашої моральної міці. Ми бачили страждання тих, хто потрапив у вогонь війни. Розривані криками і болем, ми все ж продовжували свій забіг. Наші ноги збивалися з толкотом, але ми пам'ятали, що ми несемо з собою надію та