
Вопрос задан 10.06.2023 в 04:21.
Предмет История.
Спрашивает Соколова Марина.
Тезисний конспект на тему Давньої Індії


Ответы на вопрос

Отвечает Кузнецов Даниил.
Логіка Давньої Індії
Уже в давніх упанішадах («Чхандогья», «Мундака») «…йдеться про існування кількох самостійних видів знання…, в переліку яких крім Вед і різних магічних мистецтв згадуються хронологія, логіка (риторика), етимологія, граматика, наука чисел, астрономія, військова наука» [І].
Виникненню логіки в Індії сприяли філософські диспути, на яких представники різних течій відстоювали свої погляди і спростовували думки опонентів. Тому логіка тривалий час була тісно пов'язана з риторикою, теорією ораторського мистецтва.
В історії індійської логіки виділяють три основних періоди, по-різному окреслюючи хронологічні рамки.
За В. Донченко
— перший період VI ст. до н.е. — II—III ст. н.е.;
— другий період. II—III ст. — Х ст.;
— третій період: XII—XVII ст. За М. Коадаковим [34]:
— перший період (рання буддистська логіка) — VI—V ст. до н.е. — II ст. н.е.;
— другий період (діяльність шкіл вайшешика і ньяя) — ПІ—У ст.;
— третій період (розквіт буддистської логіки) — VI— VIII ст.
Перший період
Уже в ранній буддистський період (буддистська логіка до Дигнаги) були написані трактати про те, як ефективно вести диспути. При цьому в центрі уваги стояло питання про сутність, види та місце виголошення промов. Важливого значення надавалося психології мислення (не радили виступати з промовами у стані перевтоми, суму, гніву чи якогось іншого сильного збудження) і власне ораторському аспекту промови. Зверталась увага й на логічну переконливість промов та необхідність дотримання правил логіки
Тогочасні мислителі розрізняли шість видів промов :
— промова про себе;
— красива промова, що дає насолоду (художнє слово);
— промови диспутів, у яких співбесідники, втягнуті в дискусію, висловлюють протилежні думки з приводу певної тези,
— "дурна промова», в якій викладається хибне вчення;
— правильна промова, яка узгоджується з істинним ученням і ставить за мету донести до слухачів істинне знання;
— промова, в якій викладається істинне вчення,
Вважалось, що перший І другий види промов можуть бути як «хорошими», так і «дурними»; і з цим треба рахуватися. Третій і четвертій — завжди «дурні», тому їх необхідно уникати, А п'ятий і шостий — завжди «хороші», їх треба завжди застосовувати.
Різнили промови і за місцем виголошення:
— перед царем;
— перед правлячими;
— на великому зібранні;
— перед тими, хто добре знає вчення;
— перед брахманами,
— перед тими, хто любить слухати істинне вчення.
Прикрашенням промови вважали і такі моменти: високий авторитет її автора, довір'я і прихильність до нього, готовність вислухати виступ з боку аудиторії, відсутність боязні в оратора; знання помилок супротивників і переконання в перевагах своєї тези,
Крім того. існували інші вимоги: під час дискусії мають добре працювати пам'ять і розум, виявлятися кмітливість;
підкреслювалася важливість виразності промови, зокрема чіткості дискусії. Рекомендувалось утікати ущипливих зауважень, не дратуватися. не гніватися, не грубіянити.
Детально було розроблено і вчення про недоліки промов. Виділялося кілька груп недоліків, до першої входили:
— визнання своєї власної помилки й істинності тези супротивника;
— різні форми ухилення від продовження дискусії;
— синтетичний недолік, який містив такі дев'ять різновидів промов: промова навмання, шалена, темна, непомірна (надто коротка чи надмірно тривала), бездумна (що містила десять різновидів, зокрема доповідь, доведення, яке саме потребує доведення, доповідь, що ґрунтується на алогічних чи хибних доктринах), суперечна, неясна, нескладна.
Надеюсь помогла:)
Уже в давніх упанішадах («Чхандогья», «Мундака») «…йдеться про існування кількох самостійних видів знання…, в переліку яких крім Вед і різних магічних мистецтв згадуються хронологія, логіка (риторика), етимологія, граматика, наука чисел, астрономія, військова наука» [І].
Виникненню логіки в Індії сприяли філософські диспути, на яких представники різних течій відстоювали свої погляди і спростовували думки опонентів. Тому логіка тривалий час була тісно пов'язана з риторикою, теорією ораторського мистецтва.
В історії індійської логіки виділяють три основних періоди, по-різному окреслюючи хронологічні рамки.
За В. Донченко
— перший період VI ст. до н.е. — II—III ст. н.е.;
— другий період. II—III ст. — Х ст.;
— третій період: XII—XVII ст. За М. Коадаковим [34]:
— перший період (рання буддистська логіка) — VI—V ст. до н.е. — II ст. н.е.;
— другий період (діяльність шкіл вайшешика і ньяя) — ПІ—У ст.;
— третій період (розквіт буддистської логіки) — VI— VIII ст.
Перший період
Уже в ранній буддистський період (буддистська логіка до Дигнаги) були написані трактати про те, як ефективно вести диспути. При цьому в центрі уваги стояло питання про сутність, види та місце виголошення промов. Важливого значення надавалося психології мислення (не радили виступати з промовами у стані перевтоми, суму, гніву чи якогось іншого сильного збудження) і власне ораторському аспекту промови. Зверталась увага й на логічну переконливість промов та необхідність дотримання правил логіки
Тогочасні мислителі розрізняли шість видів промов :
— промова про себе;
— красива промова, що дає насолоду (художнє слово);
— промови диспутів, у яких співбесідники, втягнуті в дискусію, висловлюють протилежні думки з приводу певної тези,
— "дурна промова», в якій викладається хибне вчення;
— правильна промова, яка узгоджується з істинним ученням і ставить за мету донести до слухачів істинне знання;
— промова, в якій викладається істинне вчення,
Вважалось, що перший І другий види промов можуть бути як «хорошими», так і «дурними»; і з цим треба рахуватися. Третій і четвертій — завжди «дурні», тому їх необхідно уникати, А п'ятий і шостий — завжди «хороші», їх треба завжди застосовувати.
Різнили промови і за місцем виголошення:
— перед царем;
— перед правлячими;
— на великому зібранні;
— перед тими, хто добре знає вчення;
— перед брахманами,
— перед тими, хто любить слухати істинне вчення.
Прикрашенням промови вважали і такі моменти: високий авторитет її автора, довір'я і прихильність до нього, готовність вислухати виступ з боку аудиторії, відсутність боязні в оратора; знання помилок супротивників і переконання в перевагах своєї тези,
Крім того. існували інші вимоги: під час дискусії мають добре працювати пам'ять і розум, виявлятися кмітливість;
підкреслювалася важливість виразності промови, зокрема чіткості дискусії. Рекомендувалось утікати ущипливих зауважень, не дратуватися. не гніватися, не грубіянити.
Детально було розроблено і вчення про недоліки промов. Виділялося кілька груп недоліків, до першої входили:
— визнання своєї власної помилки й істинності тези супротивника;
— різні форми ухилення від продовження дискусії;
— синтетичний недолік, який містив такі дев'ять різновидів промов: промова навмання, шалена, темна, непомірна (надто коротка чи надмірно тривала), бездумна (що містила десять різновидів, зокрема доповідь, доведення, яке саме потребує доведення, доповідь, що ґрунтується на алогічних чи хибних доктринах), суперечна, неясна, нескладна.
Надеюсь помогла:)



Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.
Тезисний конспект на тему "Давня Індія":
- Географічне розташування та природні умови:
- Давня Індія розташовувалась на південному сході Азії.
- Вона охоплювала велику територію, що сучасно поділяється на країни Індія, Пакистан та Бангладеш.
- Головними природними рисами Індії були річки Ганг та Індус, які забезпечували плодючість земель і розвиток землеробства.
- Ранні цивілізації:
- Індія була домом для ряду ранніх цивілізацій, зокрема Хараппської та Могольської.
- Хараппська цивілізація процвітала приблизно з 2600 до 1900 року до н.е. і відома своєю розумністю в плануванні міст, системою каналів і писемністю.
- Могольська імперія, заснована в 1526 році, була однією з найбільших і найпотужніших імперій Індії.
- Відаюча система та індуїзм:
- Відаюча система, відома також як касти, була характерною ознакою соціальної структури давньої Індії.
- Ця система поділяла суспільство на чотири головні кастові групи: брахмани (жерці), кшатрії (воїни), вайші (торговці і селяни) та шудри (робітники).
- Індуїзм був основною релігією давньої Індії і сильно вплинув на її культуру, філософію та соціальну організацію.
- Буддизм та його поширення:
- Буддизм був заснований Сиддартхою Гаутамою (Буд


Топ вопросов за вчера в категории История
Последние заданные вопросы в категории История
Предметы
-
Математика
-
Литература
-
Алгебра
-
Русский язык
-
Геометрия
-
Английский язык
-
Химия
-
Физика
-
Биология
-
Другие предметы
-
История
-
Обществознание
-
Окружающий мир
-
География
-
Українська мова
-
Информатика
-
Українська література
-
Қазақ тiлi
-
Экономика
-
Музыка
-
Право
-
Беларуская мова
-
Французский язык
-
Немецкий язык
-
МХК
-
ОБЖ
-
Психология
-
Физкультура и спорт
-
Астрономия
-
Кыргыз тили
-
Оʻzbek tili