Question

Висновок. Укажіть головні особливості працересурсного потенціалу Японії, Китаю та Індії. пожалуйста помогите!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Answer 1

Відповідь:

Японія, Китай та Індія - це країни з великим працездатним населенням1.

У Японії на 2020 рік загальна робоча сила становила близько 68 мільйонів1.

У Китаї на 2020 рік загальна робоча сила становила близько 786 мільйонів.

У Індії на 2020 рік загальна робоча сила становила близько 520 мільйонів.

Японія має високий рівень технологічного розвитку і високу продуктивність праці.

Китай є найбільшим світовим виробником.

Індія є одним з найбільших світових експортерів програмного забезпечення.

Пояснення:

Answer 2

Японія, Китай і Індія є одними з найбільших економік світу та мають значний працересурсний потенціал. Проте, у кожної країни є свої особливості.

Японія відома своєю високою продуктивністю праці та високим рівнем технологій. У країні розвинута система вищої освіти, яка дає можливість готувати кваліфіковану робочу силу для промисловості. Також, в Японії панує культура праці, що сприяє ефективному використанню ресурсів та досягненню високої продуктивності.

Китай, з іншого боку, має велику залишкову армію праці та низьку вартість праці. Це стимулює багато іноземних компаній здійснювати виробництво в Китаї. Проте, якість праці в Китаї часто не відповідає міжнародним стандартам, а також виникають проблеми з охороною праці. Тим не менш, потенціал китайського працересурсу залишається високим завдяки його розміру та гust economies of scale (економії масштабів).

Індія відрізняється своєю великою армією висококваліфікованої робочої сили у сфері інформаційних технологій та послуг. В країні розвивається індустрія з високим доданою вартістю, зокрема програмне забезпечення, послуги куточкатники (outsourcing), аутсорсинг послуг в галузі банківського обслуговування та медицини. Проте, індійська працівнича сила також має високий рівень текучості та проблеми з охороною праці.

Отже, основні особливості працересурсного потенціалу Японії включають високий рівень технологій та культуру праці, Китаю - залишкову армію праці з низькою вартістю праці, а Індії - велику армію висококваліфікованих працівників, зокрема в галузі ІТ та послуг.

Висновок: кожна з перерахованих країн має свої унікальні особливості в розумінні та використанні працересурсного потенціалу, але всі вони є великими гравцями на світовому економічному ринку та в значній мірі впливають на світову економіку.