Question

165 у Напишіть невеликий твір-розповідь у художньому стилі на одну із запропоно.ваних тем: «Моя родина», «Найдорожча у світі людина», «Мама і тато — два сонцягарячих». Введіть у структуру тексту речення з безособовим дієсловом та спонукальнеречення. Використайте прислів'я про тата й маму. За потреби скористайтеся довідкою.доВІДКА. Мати одною рукою б'є, а другою гладить; шануй батька йбуде тобі все гладенько; за науку цілуй батька й матір у руку;які мама й татко, таке й дитятко; який кущ така й хворостина,який батько— така й дитина; нема того краму, щоб купити маму;молитва матері з дна моря рятує.неньку —​

Answer 1

Ответ:

вот это художник

Объяснение:

иво имея читаи там написано

Answer 2

Серпневий вечір ледь-ледь стирчав з-за обрію, коли наша родина зібралася на березі річки. Біля ватри стояв тато, високий і сильний, наче дуб, і мама, ніжна і ласкава, як теплий вітерець. Вони були для мене найбільшими скарбами у світі.

Мама давно вивчила премудрість прислів'я "Мати одною рукою б'є, а другою гладить." Її руки були завжди готові до обіймів та допомоги. Але, якщо я порушував правила чи забував про свої обов'язки, то мама вміла висловити своє незадоволення, але потім вона завжди простирала мені свою руку, ніби хочучи знову загладити наші непорозуміння.

Тато, навпаки, був міцним стовпом, на який ми завжди могли покластися. І я завжди думав про прислів'я "Шануй батька й буде тобі все гладенько" і "За науку цілуй батька й матір у руку". Тато ніколи не втомлювався давати мені поради, навіть якщо я десять разів забував, що він вже розповідав мені ту саму історію. Його слова були як лагідний шепіт вітру, що водночас надихав і наповнюв відчуттям безпеки.

Так, мама і тато дійсно були двома сонцями, які гріли нас своєю любов'ю та підтримкою. Ми завжди були щасливою родиною, де кожен був як гілочка на тому самому дереві, де "який кущ, така й хворостина, який батько — така й дитина". І я навіть коли зріс, пам'ятав, що "нема того краму, щоб купити маму", бо її доброта та турбота були безцінними.

Того вечора, коли ми сиділи біля ватри, тато почав розповідати давно забуті історії про наше коріння. І я зрозумів, що наша родина - це не просто звичайний клаптик землі, а міцний корінь, який ніколи не в’яне. І в цей момент, коли мама і тато посміхалися одне одному, я зрозумів, що "які мама й татко, таке й дитятко". І пусть інші можуть шукати скарби у світі, але мої найбільші скарби завжди будуть поруч зі мною - моя родина.