Question

ХЕЛП ВИДИ взаємодії неалельних генів все розписать ставлю лучший хто норм зробе

Answer 1

Розрізняють 4 основні типи взаємодії неалельних генів: комплементарність, епістаз, полімерію і модифікуючу дію (плейотропію). Комплементарність — такий тип взаємодії неалельних генів, коли один домінантний ген доповнює дію іншого неалельного домінантного гена, і вони разом визначають нову ознаку, яка відсутня у батьків. Причому відповідна ознака розвивається тільки в присутності обох неалельних генів. Прикладом комплементарної взаємодії генів у людини може бути синтез захисного білка інтерферону. Його утворення в організмі пов’язане з комплементарною взаємодією двох неалельних генів, розташованих у різних хромосомах. Епістаз — це така взаємодія неалельних генів, за якої один ген пригнічує дію іншого неалельного гена. Пригнічення можуть викликати як домінантні, так і рецесивні гени, залежно від цього розрізняють епістаз домінантний і рецесивний. Пригнічувальний ген отримав назву інгібітору, або супресора. Гени-інгібітори в основному не детермінують розвиток певної ознаки, а лише пригнічують дію іншого гена. У людини прикладом може бути «бомбейський фенотип». У цьому разі рідкісний рецесивний алель у гомозиготному стані пригнічує активність гена, який визначає групу крові системи АВ0. Більшість кількісних ознак організмів визначається декількома неалельними генами (полігенами). Взаємодія таких генів у процесі формування ознаки називається полімерною. У цьому разі два або більше домінантних алелі однаковою мірою впливають на розвиток однієї й тієї ж ознаки. Так, пігментація шкіри у людини визначається 5 або 6 полімерними генами. У корінних жителів Африки (негроїдної раси) переважають домінантні алелі, у представників європеоїдної раси — рецесивні. Тому мулати мають проміжну пігментацію, але в шлюбах мулатів можлива поява як більш, так і менш інтенсивно пігментованих дітей. Багато морфологічних, фізіологічних і патологічних особливостей людини визначаються полімерними генами: зріст, маса тіла, рівень АТ та ін. Розвиток таких ознак у людини підпорядковується загальним законам полігенного успадкування і залежить від умов середовища.

Answer 2

Взаємодія неалельних генів є важливим аспектом генетики, який впливає на спадковість і розвиток організмів. Неалельні гени знаходяться на різних локаціях хромосом і не мають однакових алельних варіантів.

Взаємодія неалельних генів може мати різні форми, такі як домінування, рецесивність, епістаза та синергізм. Домінування відбувається, коли один ген маскує або пригнічує ефект іншого гена. Наприклад, якщо ми маємо ген A, який є домінантним, і ген а, який є рецесивним, організм, що має генотип Aa, буде мати фенотип, пов'язаний з геном A, оскільки ген A домінує над геном а.

За рецесивністю, якщо маємо два рецесивні гени, наприклад, аа, то цей генотип виявиться у фенотипі, оскільки рецесивний ген не має домінуючого гена, який би його пригнічував.

Епістаза відбувається, коли один ген блокує або модифікує ефект іншого гена. Наприклад, якщо ми маємо ген A, який блокує ефект гена B, то організм з генотипом AaBb буде мати фенотип, пов'язаний з геном A, оскільки ген A блокує ефект гена B.

Синергізм відбувається, коли декілька генів співпрацюють, щоб підсилити або змінити ефект один одного. Наприклад, якщо ми маємо ген A і ген B, які окремо не впливають на певний фенотип, але разом вони можуть мати значний ефект на цей фенотип через синергію.

Це лише деякі з форм взаємодії неалельних генів. Генетика - це складна наука, і дослідження в цій галузі продовжуються, щоб розкрити більше про взаємодію генів і їх вплив на організми.