Question

Напишіть оповідання, про зимуючих птахів Буду вдячна!!!

Answer 1

Відповідь:

Пояснення:

У лісі на гілках дерев стояла тиша, ніби він очікував щось важливе. Над головами жителів лісу пролітали кілька стайок птахів. За їхнім виглядом було видно, що вони готуються до міграції на південь.

Коли сонце повністю зникло за горизонтом, і темрява затягнула свої чорні штори, стало чутно веселе щебетання на гілках. Сотні птахів почали приготування до перельоту. Вони чистили пір'я, сушили крила і шукали останніх шматочків їжі.

Серед них був і горобець по імені Квирк. Він був дуже хвилюваний, адже це був його перший переліт на південь. Він думав про те, як довго треба летіти, як переноситиме холод і як він зможе допомогти решті птахів, якщо вони потраплять у небезпеку.

Під час свого останнього місяця у лісі, Квирк докладав максимум зусиль, щоб набрати достатньо жирку, щоб зберегти енергію для довгого польоту на південь. Хоча переїзд був для нього дуже хвилюючим, він знаходив час, щоб допомогти іншим птахам.

Нарешті, прийшов день відльоту. Сонце вже виходило на горизонт, і всі птахи були готові. Під ними лежала країна, де вони провели багато років, але зараз вони повинні перейти океан, щоб вижити.

Зібравшись разом, птахи здійснили останній погляд на свою батьківщину. Іноді буває трудно покинути те, що вам дорого, але переліт на південь був необхідним, щоб зберегти свої життя.

Answer 2

Зима вже наступила в своїм царстві, і природа обернулася в біле покривало снігу. Лісовий струмок застиг у льодяний борозні, а дерева стояли оголені, неначе здригнені від холоду. За такої погоди багато птахів вирішили відправитися в тепліші місця, але декотрі вибрали залишитися і зимувати в своєму рідному лісі.

Серед цих непоодиноких лишилася пара синиць - Саша і Марічка. Вони вже декілька років разом і відчували одне до одного особливу прив'язаність. Саша був гордий синиць-самець з яскравим синім оперенням, а Марічка мала довгий хвіст і вишукане жовто-чорне вбрання.

Саша і Марічка знайшли собі затишну нору в старому дуплі на великому дубі, де вони можливі були захиститися від холоду та злиднів. Щодня вони виходили на пошуки їжі, іноді плетучи швидкі повітряні танці, аби зігрітися.

Ліс взимку виглядав особливо заворожено. Дерева були вкриті айсбергами, а світло сонця, відбиваючись від сніжних кристалів, створювало чарівні блискавки. Саша і Марічка насолоджувалися кожним днем зими, беручи із собою зерно та ягоди, які вони збирали влітку.

Але одного дня навіть їм стало холодно. Люті морози прийшли в ліс, і сніг став замороженим, адже зовсім не було тепла від сонця. Саша і Марічка змушені були провести більше часу вдома, ретельно опікуватися одне одним і спілкуватися.

Саша годував Марічку зерном, піклувався про неї і влаштовував їй м'яке гніздечко. Марічка віддячувала йому своєю ніжністю, співала пісні і розповідала казки. Вони разом грілися від тепла одне одного та ласували смачною їжею.

Ця спільна боротьба з холодом зблизила Сашу і Марічку ще більше. Вони відчували, що їхня любов і взаєморозуміння були їхнім найважливішим скарбом. Наставала ніч, і вони лягали спати в обіймах одне одного, знаючи, що ця зима дарує їм найкраще, що можна мати - справжню дружбу і кохання.

Так Саша і Марічка зимували разом в своєму лісі, пройшовши через всі випробування зими разом і стали прикладом того, що справжня любов і дружба можуть прогріти навіть найхолодніший час року. Їхня історія нагадує нам, що важливо залишатися разом і підтримувати одне одного навіть у найважчі моменти життя.