Question

Написати казку або вірш про воду даю 20 бЯкщо що то це по природі 5 клас

Answer 1

Над галявиною кружляла стривожена Бджілка.

- Як ж-ж-же бути? Дож-ж-чекаючи ні вже-ж-же багато днів.

Вона оглянула галявину. Понуро опустили свої голівки дзвіночки. Ромашки склали білосніжні пелюстки. З надією дивилися в небо пониклі трави. Весело перемовлялися між собою берізки і рябинки. Їх листочки поступово з ніжно-зелених перетворювалися в брудно-сірі, жовтіли на очах. Важко стало Жучкам, Бабкам, Бджілкам і Метеликам. Знемагали від спеки у своїх теплих шубах, ховаючись в нори, і не звертаючи один на одного уваги, Заєць, Лисиця і Вовк. А Дідусь Ведмідь заліз у тінистий малинник, щоб хоч там врятуватися від палючого сонця.

Набридла спека. А Дощу все не було.

- Дідусь Ведмідь, - прожужжала Бджілка, - подскаж-ж-жи, як бути. Немає порятунку від ж-ж-спеки. Дож-ж-ждик, напевно, забув про нашу калюж-ж-жайку.

- А ти знайди вільний Вітер - вітерець, - відповів старий мудрий Ведмідь, - він гуляє по всьому світу, знає про все, що робиться на світі. Він допоможе.

Полетіла Бджілка на пошуки Вітерця.

А той пустував в цей час в далеких країнах. Ледве-ледве знайшла його Бджілка, розповіла про біду. Поспішили вони на забуту Дощиком галявину, а по дорозі прихопили з собою легку Хмаринку, відпочивальники на небосхилі. Не відразу зрозуміло Хмарка, чому потривожили його Бджілка і Вітерець. А коли побачило засихає ліси, поля, луки, нещасних тварин, захвилювалося:

- Допоможу галявині і її мешканцям!

Нахмурилось Хмарка і перетворилося...в дощову Хмаринку. Хмаринка почала роздуватися, застилаючи собою все небо.

Дулась - дулась, поки не вибухнула теплим літнім Дощем.

Дощик танцював по ожила галявині. Він йшов по Землі, і всі навколо

харчувалося ВОДОЮ, блищало, раділо, співала гімн дощу і дружби.

А Бджілка, задоволена і щаслива, в цей час сиділа під широким листям Кульбаби і думала про цілющу силу води і про те, що часто ми не цінуємо цей дивовижний дар природи.

Answer 2

Жив був колись у селі хлопчик малий, Ім'я йому — Юрко, а мама — Оксана. Любив він природу, дивувавсь світу, Та найбільше Юрка дивувала вода.

Зранку на росі, вона сяяла перлинами, Співала на струмках, наче річкові грунті. Юрко біля води дивувавсь чудесам, Щедрий джерел кришталевих обіймам.

Побачивши лісових мешканців, Знайшов Юрко воду — в них захист. Озеро спокійне лягало спати, Під ніжним сонцем золотим грілося літо.

Вода весела була на дні річки, З ними разом грали рибки маленькі. Юрко плескав долоньками у воду, І вона сміялась, наче весела дівчинка.

Та не тільки радість у води була, Вона допомагала і тоді, коли ждала. Коли село сушило жара гаряча, Юрко поливав городи — води не жалів.

Так вода Юркові подарувала дива, Вона — справжнє джерело життя на землі. Бережи природу і воду, мій маленький друг, Бо вона дає нам все — і сміх, і життя, і звук.