Question

Яка роль модифікаційної мінливості у виникненні патологій?

Answer 1

Ответ:

Модифікаційна мінливість є не спадковою. Це зміни ознак організму, спричинені змінами умов середовища життя і не пов’язані зі зміною генотипу. Ступінь вираженості змін прямо залежить від інтенсивності і тривалості дії на організм певного чинника. Приклад таких змін є засмага у людини, але ж нащадкам така ознака не передається. Викривлення кісток нижніх кінцівок унаслідок рахіту зберігається протягом усього життя. Але в батьків, які в дитинстві перехворіли на рахіт, діти можуть народитися нормальними, якщо вони своєчасно отримували необхідну кількість вітаміну Д.

Модифікаційна мінливість відіграє виняткову роль у житті організмів, забезпечуючи їх пристосованість до мінливих умов середовища. Наприклад зміна шерсті ссавців під час осіннього линяння на густішу забезпечує захист від дії низьких температур, а засмага людини – від шкідливої дії сонячного випромінення. Але, якщо організм опиняється в незвичних для себе умовах, з якими не доводилось постійно стикатися їхнім предкам, то корисних модифікаційних змін не відбудеться.

Answer 2

Модифікаційна мінливість відіграє важливу роль у виникненні патологій. Модифікаційна мінливість означає зміни, які можуть виникнути в організмі під впливом різноманітних зовнішніх факторів, таких як середовище, харчування, звички, токсичні речовини тощо. Ці зміни можуть впливати на гени, біологічні процеси та фізіологію організму.

Оскільки модифікаційна мінливість може впливати на генетичний матеріал (ДНК) і епігенетичні механізми (зміни, які впливають на вияв генів без змін в послідовності ДНК), вона може бути пов'язана з розвитком різних захворювань:

1. Ракові захворювання: Деякі зовнішні фактори, такі як ультрафіолетове випромінювання, отруйні хімікати, куріння та інші, можуть сприяти мутаціям генів і спровокувати неконтрольований ріст клітин, що призводить до раку.

2. Серцево-судинні захворювання: Недоліки в харчуванні та способі життя (наприклад, високий рівень споживання жирної їжі, низька фізична активність) можуть призвести до змін у метаболізмі та сприяти розвитку серцево-судинних захворювань, таких як атеросклероз.

3. Цукровий діабет: Ожиріння, несправжнє харчування та інші фактори можуть призвести до інсулінорезистентності, що сприяє розвитку цукрового діабету типу 2.

4. Захворювання нервової системи: Деякі токсини, хімічні речовини або інфекції можуть мати вплив на нервову систему, спричиняючи різні захворювання, такі як Паркінсона, Альцгеймера та інші.

5. Алергічні реакції: Зовнішні фактори можуть змінювати сприйнятливість організму до алергенів, спричиняючи алергічні реакції та хронічні запалення.

Ці приклади демонструють, як зовнішні впливи можуть взаємодіяти з генетичною спадковістю та епігенетичними механізмами, сприяючи розвитку різноманітних патологій. Важливо розуміти, що наряду з генетичною спадковістю, середовище та спосіб життя також відіграють значущу роль у виникненні захворювань.