Question

Твир-оповидання на основи побаченого

Answer 1

Одного теплого літнього дня я вийшов на прогулянку в місто. Попри те, що сонце пекло дуже сильно, вулиці були повні життя і руху. Я прогулювався по центральній площі, дивлячись на веселі обличчя людей, які насолоджувались літнім днем.

У центрі площі стояв величезний фонтан, з якого бризкала прохолода і освіжаюча вода. Люди сиділи на лавочках біля фонтану, розмовляли, сміялися і насолоджувались спекою. Я теж вирішив сісти на лавочку і спостерігати за навколишнім життям.

У цей момент я помітив маленьку дівчинку, яка підійшла до фонтану. Вона мала на собі яскраву сукню і тримала в руках маленький кораблик. Дівчинка поклала кораблик на край фонтану і почала дмухати на нього. Вітер, що підійшов здалеку, взяв кораблик і поніс його далеко вгору.

Дівчинка стежила за корабликом з великим захопленням. Вона раділа, коли кораблик піднімався вгору й засмучувалась, коли він опускався. Але вона не зупинялась і продовжувала дути на свій кораблик. Коли той найпершими краплями досяг води, вона знову піднімалась, беручи новий кораблик.

Цей маленький акт дитячої радості і насолоди привернув увагу багатьох людей, які зупинилися, щоб спостерігати за дівчинкою. Всі ми були зачаровані її безтурботним настроєм і вірою в те, що кораблик може знову й знову підніматись угору.

Цей маленький епізод нагадав мені про те, як важливо зберігати в собі радість і насолоду маленькими речами. Хоча життя може бути складним і непередбачуваним, ми повинні навчитись радіти простим моментам і знаходити щастя в навколишньому світі.

Таким чином, ця зустріч з маленькою дівчинкою нагадала мені про те, що щастя може бути простим, як дути на кораблик і спостерігати, як він піднімається угору. Ця дитяча насолода та віра в чудеса стала натхненням для мене, і я вирішив, що відтепер буду шукати щастя в маленьких речах і радіти кожному дню.