Question

Твір-висловлювання на тему у серці мови рідної так лагідно струна бринить. 6 клас. ПЖ поможіть треба на завтра.. ДАЮ 20 БАЛІВ

Answer 1

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...

Answer 2

Звісно, я готовий допомогти. Ось твір-висловлювання на тему "У серці мови рідної так лагідно струна бринить":

У кожного з нас є мова, яка звучить для нас особливо, яка має свою неповторну мелодію і виражає нашу національну ідентичність. Для мене ця мова – рідна мова, яка лунає в моєму серці ніжно, наче музика. У кожному слові, кожній фразі я відчуваю тепло рідної землі та впізнаю в ній душу моїх предків.

Мова рідна – це не лише засіб спілкування, але й невичерпний ресурс вираження почуттів та емоцій. В кожному слові знаходиться душа народу, його історія, традиції та культура. Вона є спадщиною, яку ми передаємо від покоління до покоління, оберігаючи свою унікальність і неповторність.

Коли я вживаю слова своєї рідної мови, вони для мене стають чарівним заклинанням, яке відкриває вікна у світ минулого і сьогодення. За допомогою цих слів я відчуваю зв'язок з предками, відкриваю для себе цінні традиції та неповторну красу нашого культурного спадку.

У серці мови рідної так лагідно струна бринить, бо це не лише засіб вираження думок, але й спосіб відчути себе часткою великого гармонійного концерту життя. Кожне слово – це нота, яка додає свою унікальність у мелодії нашого народу.

Мова – це скарбниця, яку ми повинні берегти і шанувати. Вона вкладена в нас як відзнака нашої національної самобутності, як глибокий корінь, що живе у наших серцях. Тож нехай відбивається в кожному слові наша повага до мови, яка веде нас через сторіччя і є тим джерелом, з якого черпаємо силу та натхнення.

Завдяки рідній мові серце моє відчуває себе частиною великого музичного твору, який називається "Народ". І в цьому гармонійному об'єднанні мови, традицій, історії і культури я відчуваю себе повноцінним членом великої родини, яку ми називаємо нацією.