Question

Написати твiр за записами i власними спостереженнями.Простора галявина,тиша,прив'яла трава,шелестить,притихла берiзка,дятел,пожовкле листя,стукiт,дощовi краплини як сльози,сорока бiлобока,стрекоче.

Answer 1

Ось ми і потрапили на цю мальовничу та простору галявину, від постійного відвідування тут трішки прив'яла трава, але це завсім її непсує. Посередині галявини стоїть притихла берізка, вона здається такою витонченою та сумною. Навколо пожовкле листя, воно встелило всю землю, і здається що сам художник розілляв тут палітру з жовтогарячими красками. Ось і з'явились дощові краплинки, вони теплі та привітні, дощик вкриває рослинки і стікає по листочках наче сльози. Настала тиша, тільки листя шелеститі під тиском краплинок дощу.Зіпсував тишу дятел, влаштувавши стукіт на високому старому дубі. Дощик зупинився і сорока білобока вирішила заспівати свою пісеньку, почувши це коник вирішив її підтримати та застрекотати разом з нею.

Answer 2

Прогулюючись по просторій галявині, я відчуваю себе настільки маленьким серед цієї природної краси. Тут панує тиша, яка дарує спокій моїй душі. Трава, яка ніжно коливається на вітерці, вже прив'яла, але все ще робить свою музику - шелестить, мов секретні розмови землі.

Поруч стоїть берізка, вона теж здавалася мені тихою і притихлою. Її гілки ледве рухаються, але я відчуваю, що вона має свою власну мудрість і спостерігає за всім, що твориться навколо.

У високому дереві я почуваю кроки дятла. Він стукає своїми дзьобиком по корі, неначе хоче розказати мені про свої пригоди. Я знаю, що дятли - великі майстри своєї справи, вони знають, як знайти живильні комахи, приховані всередині дерев.

Пожовкле листя, що вкриває землю, свідчить про наближення осені. Його кольори - від багряного до коричневого - створюють феєричний пейзаж. Я вдихаю цей осінній аромат і відчуваю себе частиною природи.

Раптом, як сльози, починають падати дощові краплини. Вони створюють музику на листях, ніби осколки мелодій, які супроводжують мою прогулянку. Дощ ніжно обволікає мене, ніби хоче нагадати, що ми всі - частина цього великого світу і ми повинні доглядати його.

У високому дереві сидить сорока білобока. Вона стрекоче своїми веселими звуками, немов співає свою пісню для усіх нас. Я дивуюся, як вона здатна створювати таку прекрасну мелодію своїм голосом.

Ця прогулянка по галявині наповнює мене відчуттям мирного щастя. Тут, серед природи, я знаходжу спокій і розуміння. Кожен звук, рух і краса цього місця запам'ятовуються у мені і залишають незабутні враження.