Question

Твір роздум перехожий зупинись

Answer 1

Нещодавно здавалося, що все на світі так легко і просто. Ось твій дім, твоя школа, твої друзі. У тебе немає жодної хвилини вільної. Поки що ти — дитя, тому й не замислюєшся над тим, чи радісно, щасливо тобі жити у світі, повному тривог, сльоз, розчарувань. Але час, як відомо, невпинно лине вперед, летить, як швидкий потяг у незвідану далину.

І ось ти вже дорослий. Одразу ж з’являються звідкись проблеми, невирішені питання, і все це змушує нервувати, непокоїтись, тривожитись. Ти стаєш неурівноваженим, а, часом, навіть, злим. Це природно, бо ти вступаєш у зовсім новий для тебе світ, світ Дорослих. Чомусь одразу закінчується безтурботне, радісне дитяче життя… І ти починаєш розуміти, що воно вже не повернеться. Ніколи…

Тобі здається, що разом із дитинством відійшло у вічне минуле і щастя. І тобі хотілось би зупинити ті прекрасні хвилини, хотілось би, щоб вони тривали вічно, щоб повернулось щасливе дитинство, а ти лишався назавжди щасливим дитям. Але, на жаль, ця сторінка твого життя вже перегорнута, і, як би ти не кричав, бажаючи зупинити ту щасливу мить, тебе ніхто не почує, а слова твої назавжди лишаться беззвучними нотами, які розтануть у всесвіті, не почуті ніким і нічим.

Поступово ти починаєш відчувати відчай, ти думаєш, що твоє щастя ніколи не прийде до тебе. Ти звикаєш до цієї думки і тоді… перетворюєшся на людину, яка вже нічого не чекає від життя і не вірить, що все ж є воно, щастя. І тоді…

Читать полностью: http://tvori.com.ua/tvir-rozdum-shhasliva-mite-zupinis/#ixzz4LYxfOe5X

Answer 2

Зупинитися. Стояти і приглядатися. Перехожі люди, місто, життя, поруч. Відчуваєш потік людей, які поспішають, мріють, прагнуть до кращого. Ти сам – частка цього потоку, але зараз ти зупинився, щоб приглянутися до всього цього зблизька.

Ти бачиш одну жінку, яка з важкими кроками йде вперед. Здається, вона несе на плечах весь світ. Її обличчя відображає втомлення, хвилювання і смуток. Ти думаєш, які проблеми її турбують, чого вона хотіла б уникнути?

Поряд із нею йде дитина, маленька, невинно виглядаюча. Вона тримається за руку жінки, маючи повну довіру до неї. Ти дивишся на цей маленький душ, який ще не знає про всю складність світу. Ти задумуєшся, які уроки вона вже отримала від життя, які її очі бачили, але ще не зрозуміли.

Неба розмальоване різнобарвними хмарами. Ти дивишся вгору і бачиш величезні стовпи диму, що піднімаються із великих заводів удалях. Задумуєшся, як це впливає на здоров'я людей, якими кисневими речовинами дихаєш ти сам.

Перехожий на зупинці чекає на автобус. Ти бачиш його зосереджене обличчя, яке вражає простотою і щирістю. Які думки і мрії сховані за цими очима? Як його життя відрізняється від твого? Наче би всі ми – гравці великої гри, але в кожного своя судьба.

Ти дивишся на дерево, що стоїть посеред двору. Воно здорове, сильне, прекрасно. Це символ життя, циклічного руху, наслідків та зростання. Ти відчуваєш спокій, легкість і гармонію.

Ти роздумуєш про всі ці моменти, про людей, місто і все оточення. Все це говорить про неймовірну різноманітність життя, про те, як кожен має свою історію, свої турботи і радості. Все це є частиною загального пазлу, де кожна деталь важлива і неповторна.

Зупинись на хвилину, роздумай про це. Все, що бачиш і відчуваєш, є свідченням життя. Завжди треба приглядатися ближче, робити паузи і задавати питання, бо лише тоді можна зрозуміти, відчути і прожити повноцінне життя.