Question

Скласти й записати оповідання на тему "Випадок у моему житті, який я ніколи не забуду".​

Answer 1

Відповідь: У кожного є своя життєва історія. Впродовж усього життя людина переживає багато різних ситуацій. Вони закарбовуються у пам'яті людини назавжди. Про один з таких незабутніх випадків хочу розповісти і я. Було це у травні. Ми з татом повертались з прогулянки. Коли заходили до під’їзду, нашу увагу привернув шурхіт біля поштових ящиків. Яким же було наше здивування, коли ми побачили двох молоденьких голубів, які ще не вміли літати. Вони сполохано тулились одне до одного, шукаючи прихистку в темному кутку. Вдома ми розповіли про знахідку мамі, яка через декілька хвилин моїх благань погодилась забрати птахів в дім.

Таким чином, у нас з’явились нові маленькі мешканці. Спочатку вони покірно сиділи в паперовій коробці, а потім почали вивчати нове оточення і обережно приймати їжу з рук. Через деякий час ми переселили птахів на балкон. Там вони розправляли крила і намагалися літати. Коли голуби зміцніли , тато відніс їх на горище, де їх радо прийняли у свою голубину родину пернаті, які чисельно гніздились саме у цьому місті.

Ось така незабутня пташина історія ввійшла до моїх життєвих вражень та спогадів.

Пояснення:

Answer 2

Одного літнього дня, коли сонце пекло так, що повітря тріщало від спеки, відбувся випадок, який назавжди залишився в моєму пам'яті. Це було в моєму рідному місті, де кожен камінчик мав свою історію, а кожна вулиця зберігала спогади давніх часів.

Той день розпочався як звичайний, і я нічого не підозрював, коли вирушив на прогулянку до парку. Парк був величезним, з високими деревами, квітучими клумбами і мальовничими стежками. Я любив тут гуляти, але цього разу сталося щось, що змінило моє уявлення про це місце.

Під час прогулянки я помітив стареньку жінку, яка сиділа на лавці, тримаючи в руках зношений дерев'яний шкіряний кошик. Її очі сяяли якоюсь особливою теплотою, і вони зустрілись з моїми. Не витримавши цього взаємодії, я вирішив підійти до неї і поцікавитися, чим вона там займається.

Старенька жінка виявилася майстринею вишивання. У її кошику були чудові вишиті картини — квіти, птахи, пейзажі. Вона розповіла мені, що вона вже багато років вишиває і це для неї є не тільки роботою, але і справжнім джерелом радості та задоволення.

Ми провели разом багато годин, розмовляючи про життя, про те, як вона змогла знайти щастя в мистецтві. Її оповідання про минуле, про втрати і радощі, стали для мене неймовірно цікавими та вражаючими. Я розумів, що цей випадок — зустріч із старенькою вишивальницею — був чимось особливим.

Після цього дня я регулярно відвідував цей парк, і ми продовжували наші зустрічі. Її оповідання та вишивка стали для мене джерелом натхнення. Я навіть сам спробував вишивати, намагаючись передати свої власні емоції через голку та нитки.

Цей випадок у моєму житті залишив слід, нагадуючи мені, що за кожним кутом може чекати неймовірна історія та незабутнє спілкування. Я навіть і зараз не можу виходити в парк, не згадавши ту стареньку вишивальницю, яка принесла в моє життя новий рівень доброти та тепла.