Question

Розставити розділові знаки в реченнях Серце не камінь.Прийняти рушник поцілувати його знак згоди.А осінь як спомин.Молодість буйність а старість не радість. Я боюсь спокою бо спокій як мені здається початок кінця. Ні про що не турбуватися ні за що не переживати значить не жити а бути мертвим адже турбота це рух душі а жити це рух. Науці належить розум,а поезії споконвіку душа.Хай тобі кожен метелик буде привітом,а кожний подих вітру поцілунком.І все і штурмуюче море і голубіюче небо і далекі,ледь окреслені хмари пройняте легеньким серпанком рухливого туману. За Дніпром зійшов круглий з приємною утомою під очима місяць.Тепер Остап скривджений і цькований мусив кинути рідний край. Гордий і волелюбний він нагадував сокола.У клопотах і турботах непомітно спливло літо ві­нець хліборобського року. Тужливо подивившись у небо лелека від криниці повертається на­зад у бічну вуличку. Хіба ж я міг піти не пообідавши?На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені.Одного разу у Пилипівку то було надворі завірюха куйовдила буря сумно вила у димар.​

Answer 1

Ответ:

Серце не камінь.

Прийняти рушник, поцілувати його, знак згоди.

А осінь, як спомин.

Молодість – буйність, а старість – не радість.

Я боюсь спокою, бо спокій, як мені здається, початок кінця.

Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати, значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – це рух душі, а жити – це рух.

Науці належить розум, а поезії споконвіку – душа.

Хай тобі кожен метелик буде привітом, а кожний подих вітру – поцілунком.

І все, і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари, пройняте легеньким серпанком рухливого туману.

За Дніпром зійшов круглий, з приємною утомою під очима, місяць.

Тепер Остап скривджений і цькований мусив кинути рідний край. Гордий і волелюбний, він нагадував сокола.

У клопотах і турботах непомітно спливло літо, вінець хліборобського року.

Тужливо подивившись у небо, лелека від криниці повертається назад у бічну вуличку.

Хіба ж я міг піти, не пообідавши?

На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені.

Одного разу у Пилипівку, то було надворі завірюха, куйовдила буря, сумно вила у димар.

Объяснение:

Answer 2

- Серце не камінь. - Прийняти рушник, поцілувати його, знак згоди. - А осінь, як спомин. - Молодість - буйність, а старість - не радість. - Я боюсь спокою, бо спокій, як мені здається, початок кінця. - Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати значить не жити, а бути мертвим, адже турбота це рух душі, а жити - це рух. - Науці належить розум, а поезії споконвіку душа. - Хай тобі кожен метелик буде привітом, а кожний подих вітру - поцілунком. - І все і штурмуюче море і голубіюче небо і далекі, ледь окреслені хмари, пройняте легеньким серпанком рухливого туману. - За Дніпром зійшов круглий з приємною утомою під очима місяць. Тепер Остап скривджений і цькований мусив кинути рідний край. - Гордий і волелюбний він нагадував сокола. У клопотах і турботах непомітно спливло літо вінець хліборобського року. - Тужливо подивившись у небо лелека від криниці повертається назад у бічну вуличку. - Хіба ж я міг піти не пообідавши? На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені. - Одного разу у Пилипівку, то було надворі завірюха, куйовдила буря, сумно вила у димар.