Question

Складіть Текст розповідь с використанням діалектизмів. ПОМОГИТЕ

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Робітники барлужать(барлуджити — орати) землю на весні.

Вчора бачив смішного трандія.(тарандій — горобець)

У мене файний настрій.(файний - гарний)

Ввочора вуйко майструва високу лісавицю. (вуйко- дядько, лісавиця -драбина)

Не знаю куди подів свої ногавиці. (ногавиці - штани)

Я люблю шоколадні андрути. (андрути– вафлі)

Я подарував подружці на день народження базьки. (базьки – сережки)

На Новий рік я хочу собі ровер. (ровер - велосипед)

Коли вимикають світло я запалюю гасницю. (гасниця -гасова лампа)

У міському парку живе декілька вивірок. (вивірка - білка)

Answer 2

Настав третій день похорон у нашій затійлий громаді. Саме час розповісти про шалені події, які розгортались перед нами. Все почалося так, що Іван-блискавець, наш преукраїнський герой, створив у нас нагальну проблему.

От буквально ввечері, коли я гадав про свою майбутню дружину на городі, до нашого села прийшло надзвичайне скуднолюдство із сусіднього села. І Микита-чужак інфікуване, по чесному слову, старшого Івана з Гуйвіської баланди. Ви знаєте, Микита-чужак мав завзятав любов до наших жінок, і думав, що може все тут набрякнути.

Ну але зайвого злободенства в нашому селі не переважає. Молодь прагне до благого діла і постійно завзята працею. Я коли був молодшим, то згадував, йшов на роботу на залізницю, куди гнав нас дядько. Вважайте, розцінив, що найголовніше - праця, мир і добробут мого народу.

Отже, коли я вгледаю Катрусю йде сюди, і покладає руку на плече Микити-чужака і говорить щось, моє серце затрясено, немов би мені носьер. І тут я побачив то, чого не міг вже перетерпіти. Мій брат Остап не спинявся на місці і, як виявилось, його вже давно тягне в день і ніч до Катрусі. Він не наважує брати своєї дороги, але знаємо, що не може бути, тому що Катруся належить мені.

Той момент, коли ти їдеш по узбіччю, псуючи шини свого автомобіля через ями, й тут бачиш Микиту-чужака з моєю Катрусею, це була мерзенна ненормативна ситуація. Я рвав на собі душу, бо зовсім не можу розуміти, як Катруся знайшла місце у своєму серці для такого негідника.

Проте незабаром все стало на свої місця. Спустивши декілька підборідні в винахідників Микити-чужака, ми відправили його під далекий полон, а Катруся розуміла своє помилку і повернула свої чесність мені.

І от, тепер ми приймаємо останній день похорон, надіючись, що це ознаменує початок нового етапу у нашому селі. Так, можливо, ми матимемо спокій та любов у наших серцях, які нас ніколи не залишать.