Question

Збулись твої (Шевченкові) слова пророчі і час оновлення настав і темні просвітились очі вчорашній раб Всесильним став. Час ішов непомітно вже зовсім заднілозаграли сонячні мечі за лісом небо стало вищим а рибалка укоськував рибину. Довго ще говорили обоє обмірковуючи прочитане то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки що випадково надходила одному чи другому до голови. Хоч у житті стрічав тебе я рідко та все ж мені той спогад серце гріє. Дедалі скульптор все більше переконувався в тому що мусить негайно виїхати звідси. Поговоривши на ту тему гості почали прощатися але тут Тетяна Степанівна згадала чого вона прийшла. Жити серед людей все одно що ходити в казковому саду де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з тремтячими краплинами роси і треба так іти і так доторкуватися до квітів, щоб не впала жодна крапля. Можна нічого не дочекатися але можна бути щасливим передчуваючи щастя. ПОЖАЛУЙСТА РАЗСТАВТЕ ЗНАКИ

Answer 1

Збулись твої (Шевченкові) слова пророчі, і час оновлення настав,і темні просвітились очі,вчорашній раб Всесильним став.

Час ішов непомітно, вже зовсім задніло,заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим,а рибалка укоськував рибину.

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане,то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки,що випадково надходила одному чи другому до голови.

Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє.

Дедалі скульптор все більше переконувався в тому, що мусить негайно виїхати звідси.

Поговоривши на ту тему,гості почали прощатися,але тут Тетяна Степанівна згадала,чого вона прийшла.

Жити серед людей– все одно,що ходити в казковому саду,де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з тремтячими краплинами роси, і треба так іти і так доторкуватися до квітів, щоб не впала жодна крапля.

Можна нічого не дочекатися ,але можна бути щасливим,передчуваючи щастя.

Answer 2

Збулись твої (Шевченкові) слова пророчі і час оновлення настав і темні просвітились очі вчорашній раб. Всесильним став. Час ішов непомітно вже зовсім задніло, заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим, а рибалка укоськував рибину. Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали, з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови. Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє. Дедалі скульптор все більше переконувався в тому, що мусить негайно виїхати звідси. Поговоривши на ту тему, гості почали прощатися, але тут Тетяна Степанівна згадала чого вона прийшла. Жити серед людей все одно, що ходити в казковому саду, де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з трептячими краплинами роси і треба так іти і так доторкуватися до квітів, щоб не впала жодна крапля. Можна нічого не дочекатися, але можна бути щасливим передчуваючи щастя.