Question

(У/в)се навколо справді було св…ятковим дивним та чудесним. Раз\у\раз соня(ш/ч)ники по/дитячому пр..піднімали в/гору круглі голови радіс…но дивлячись у/в небо. По/між ними де/не/де в…сочіли минуло/річні бур…янці. За полем хати тонули у гущав…ні темно/зелених духм…яних са…ків рясніючих яблунями сливами і/й грушами. Будь/коли можна завітати до саду і с/повна насолодитися плодами. Усі м…луючись урожаєм відчували радість ж…т…я. У/вечері оз…рце бл..щало звиваючись в..юном (і/й) ледве/ледве пускаючи л..генький туман. Через оз…ро здається на/силу пер…кинувся місток. Ген/ген ро(зі/з)с…лався рівний як полотно город. Він ховався у просторості у р…ясній траві у зав…язі гарбузин…я. Об..єднавшись із/з краєм неба город повернув у/гору і загубився у гігант..ському просторі. Соломія зніяковівши від не/сподіванки час/від/часу виз…рала з/за тину.

Answer 1

Усе навколо справді було святковим дивним та чудесним. Раз у раз соняшники по-дитячому припіднімали вгору круглі голови, радісно дивлячись у небо. Поміж ними, де-не-де, височіли минулорічні бур'янці. За полем хати тонули у гущавині темно-зелених духмяних садків, рясніючих яблунями сливами й грушами. Будь-коли можна завітати до саду і сповна насолодитися плодами.

Усі милуючись урожаєм відчували радість життя.

Увечері озерце блищало, звиваючись в'юном і ледве-ледве пускаючи легенький туман. Через озеро здається насилу перекинувся місток.

Ген-ген розіслався рівний як полотно город. Він ховався у просторості, у рясній траві, у зав'язі гарбузиння.

Об'єднавшись із краєм неба, город повернув угору і загубився у гігантському просторі.

Соломія, зніяковівши від несподіванки, час від часу визирала з-за тину.

Answer 2

Усе навколо справді було святковим, дивним та чудесним. Раз-у-раз соняшники подитячому приспіднімали вгору круглі голови радісно дивлячись уві небо. Поміж ними де-не-де виночили минулорічні бурянці. За полем хати тонули у гущавині темнозелених духмяних садів, рясніючих яблунями, сливами і грушами. Будь-коли можна завітати до саду і сповна насолодитися плодами. Усі, милуючись урожаєм, відчували радість життя. Увечері озерце бліщало, звиваючись в тумані і ледве-ледве пускаючи легенький туман. Через озеро здавалося на силу перекинувся місток. Ген-ген розіслався рівний як полотно городу. Він ховався у просторості у рясній траві, у зав'язі гарбузиння. Об'єднавшись із краєм неба, город повернув угору і загубився у гігантському просторі. Соломія знявкнувши від несподіванки, час від часу виїжджала з-за тину.