Question

Написати твір мініатюру розповідного характеру з елементами опису природи​

Answer 1

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м’яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

сподіваюся що допомогла)

Answer 2

Зі сходом сонця розпочалася нова чарівна день. Весня природа намагалася розбудити світ навколо. Веселі сонцем краплини роси виглядали, як маленькі діаманти, розкидані по стеблах трав та квітів.

На галявині, де весна вже віддавала свої перші обійми, гралися барвисті квіти. Тут була діжка лілій з ніжним ароматом, осінній фарбувався багряний тюльпанами та веснянім фіїлетовими крокусами.

Попід гілками старого дуба біля галявини сидів сивий котик, який гарно розтягнувся на сонці. Він ліниво вивів лапку і розморщив ніс, сприймаючи аромат весняної трави. Що ж, це був його час для спокійного ранкового відпочинку.

Птахи також приєдналися до цього святкового ранку. Вони співали весняні пісні, які розносилися в повітрі, неначе музика, що грає у великому відкритому концертному залі природи.

Незважаючи на мої обов'язки та розмірений рух, я не міг утриматися від захоплення цією прекрасною картинкою. Природа, як завжди, нагадувала нам про свою велич та неймовірну красу.

Сонце повільно піднімалось в небо, розганяючи тіні і даруючи тепло. На тлі цього дня навіть найпростіші миті природи ставали справжнім дійством мистецтва, і цей момент наповнював серце радістю та спокоєм.