Question

СРОЧНО!!! Своїми словами написати твір «ЗАКОПАНЕ ЗОЛОТО» ПРОШУ БИСТРІШЕ!!!

Answer 1

Ответ:

Було в батька троє синів. Були вони ледачі. Щоб їх прокормить, батько робив, як віл, чорнів від роботи, руки пухли, кров текла з пальців. А сини прохлаждались, гуляли над річкою, лісом, висипалися в садку. Казав їм батько:

— Сини мої, трудіться, бо важко вам буде, коли я умру.

А найстарший син каже:

— Ей, батьку, роби, поки можеш, а ми будем робити, як тебе не буде.

— Та ти не вмієш нічого, — каже батько.

— Я женюсь — жінка буде робити.

Другий син каже:

— І я женюсь.

А третій:

— Я так само зроблю, як мої брати.

Та батько робив, робив та й заболів. Прийшли сини, питають:

— Ти вмираєш, а що нам оставляєш?

А батько бідний був, та з мудрою головою, подумав і каже:

— Діти, шукайте в землі золото.

— А в якому місці ви закопали золото? — питають сини.

— Оцього я вам не скажу — відповів батько, — копайте город, оріть поле, садіть, обробляйте, собирайте, там і золото найдете.

Полежав трохи батько та й умер. Прийшла зима, сини з’їли все те, що батько заготовив, а нового нічого не находили, не насіяли. На другу зиму голодають ледачі сини. Пішов найстарший брат шукать пари — вернувся з кабаком, пішов середній свататись — не схотіла дівчина. Пішов наймолодший, та ніхто не хоче ледачих.

Дожили якось до весни, а весною давай золото шукать. Перекопали весь огород, та не найшли золота і посадили картоплю. Виросла їм здорова картопля.

Пішли поле копать. Скопали — нема золота, взяли посіяли яру пшеницю. Вродила пшениця буйна. Змололи, одвезли зерно у млин, намололи борошна, напекли хліба, сіли свій хліб їсти, а найменший брат каже:

— Ой, які ми, брати, недолугі! Бачте, золото вродило. Добре нам батько казав, щоб ми шукали золото в землі!

Брати повставали з-за столу, позакочували рукава і взялися за роботу. Хазяйнували, все мали, скоро поженилися. Разом із жінками збиралися за столом і говорили:

— Якби наш мудрий батько ще жив, і нам лучше було б.

Объяснение:

Answer 2

Закопане золото

Було це влітку, коли спека стояла настільки неймовірною, що вся природа виглядала, наче виплавлена з-під сонця. Мій друг Андрій і я вирішили провести літні канікули на природі, подалі від міського шуму та звірячої спеки асфальту. Вирушили ми в глибокий ліс, де ще збереглася цілковита тиша та природна краса.

Після декількох днів мандрівок, коли ми вже зовсім відірвались від цивілізації, ми натрапили на щось дивне. У нас в руках опинилися старі карти, які здалися нам зовсім випадково. На одній з них виділялася декількома видами виділеними місцевість, яка нагадувала нам річкову долину, а на іншій карті був намальований маленький острів.

Нам стало цікаво, і ми вирішили вирушити у пошуках цього загадкового місця. Пару днів ми мандрували крізь глибокий ліс, навколо якого здавалося, що час зупинився. Нарешті, ми дісталися до річкової долини, яку бачили на карті. Та ще годину ми веслували на човні, поки дісталися до загадкового острова.

На острові ми виявили старий будинок, покинутий і занедбаний, але нам стало цікаво, і ми вирішили розглянути його уважніше. Після декількох годин пошуків, ми знайшли схованку під підлогою, і там виявили старий сейф. З підказкою з карт ми відкрили його і в той момент весь наш світ перевернувся.

У сейфі було золото - монети, прикраси, слитки. Ми з Андрієм згадали легенду, що в нашому регіоні колись було сховано велике скарб. Ми знайшли цей скарб! Золото сяяло перед нами, але ми не відчували радості. Ми розуміли, що знайшли не просто багатство, а частку історії, частину таємниці, яка лежала в руїнах цього будинку.

Ми вирішили залишити золото на місці, не забираючи його з цього острова. Ми зробили фотографії, зберігли координати, і покинули це місце, щасливі тим, що відкрили таємницю, але не позбавили її чарівності. Золото залишилося на своєму місці, а ми повернулися в цивілізацію, багатіше не фінансово, а духовно. Наша зустріч із закопаним золотом стала для нас найбільшою подорожжю життя, яке надихнуло нас шукати і відкривати більше таємниць цього світу.