Question

Дам 50 балов «написати твір опис місцевості на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі. тема вулиця мого дитинства» срочно

Answer 1

Ответ:

Скласти твір-опис місцевості на тему

"Вулиця мого дитинства" пропоную так:

Як я люблю

вулицю, на якій виріс, на якій промайнуло мое дитинство! Вулиця, на який я виріс, немаленька. Вона простягається вздовж дороги і охоплює пів кварталу. На моїй вулиці росте багато дерев та квітів, є маленький парк, де збираються молоді мами з дітками. За будинком є.

дитячий майданчик. А у моєму дворі, на тій самій вулиці, в дитячий. садочок, який я відвідував. На нашій вулиці все гармонійно та гарно.

Вулиця,

на якій я провів дитинство, містить чимало приемних спогадів. Ось біля цієї лавочки ми з друзями гралися в ігри. дитячий майданчик погратися квача! Все тут. таке рідне, та таке близьке. Я знаю кожен куточок своєї вулиці та бачу її по-своему особливою.

Поблизу неї дівчатка колись насіяли квітів, щоб місце стало гарнішим. А як часто ми бігали на

Answer 2

Звісно, ось твій твір на тему "Вулиця мого дитинства":

Вулиця мого дитинства – це куточок світу, який зберігся в моїй пам'яті як магічний ландшафт, де кожен камінець має свою історію, а кожне дерево – свідок безлічі ігор та пригод. Ця вуличка знаходиться в тихому провінційному містечку, де час рухається повільно, і кожен новий день – це можливість відкрити щось нове в давніх куточках.

По обидва боки вулиці ростуть старі кленові дерева. Вони розкинули свої гілки високо вгору, утворюючи природний тунель. Влітку листя кленів густо заслоняє сонце, створюючи тінь, де можна сховатися від спеки. Ця тінь була справжнім даром для дітей, які завжди грали на вулиці під її впливом.

Щодня на цій вулиці був свій ритм і своя атмосфера. Ранком вона прокидалася під спів пташок, а вечорами – за гомін відчинених вікон і запахом обіду, який розносився з кожного подвір'я. У суботу весь наш квартал об'єднувався для спільної роботи по прибиранню вулиці, і це було своєрідним святом спільноти.

Навіть після дощу ця вулиця набувала особливого шарму. Асфальт блищав, а вода струмувала по водостічним канавам, як дзеркало, відбиваючи відображення будинків і дерев. Ми грали в біг по калюжах, радіючи кожній новій каплі води, що падала на наші обличчя.

Моя вулиця була місцем безмежної уяви і дитячої свободи. Ми будували хижини з гілок, влаштовували велосипедні гонки, і в кожному будинку жили свої пригоди. Ця вулиця пам'ятає всі наші радості і смутки, перші кохання і дружби, які тривають і досі.

Тепер, коли я вже дорослий, і мої ноги ступають по інших вулицях і містах, які несуть свою власну історію, моє серце завжди повертається до вулиці мого дитинства. Вона завжди залишиться для мене особливою і унікальною, як найкращий таємничий рецепт щасливого дитинства, який я зберіг у собі назавжди.