Question

Записать казку "Колобок" правильно виділяючи розділові знаки пряма і діалог СРОЧНО НУЖНО ДАЮ 20БАЛОВПОЖАЛУЙСТА

Answer 1

Ответ:

Колобок (українська народна казка)

Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них не було. Одного разу дід і каже:

– Бабусю! Піди у хижку та назмітай у засіці борошна, та спечи мені колобок.

Баба так і зробила. Спекла колобок і залишила на вікні, щоб простиг. А він з вікна та на призьбу, а з призьби та на землю, та й покотився дорогою.

Котиться, котиться, а назустріч йому зайчик-побігайчик:

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісню заспіваю.

– Ану, якої?

Я по коробу метений, На яйцях спечений, Я від баби втік, я від діда втік, І від тебе втечу!

Колобок (українська народна казка)-2

Та й покотився. Котиться, котиться, зустрічає його вовк:

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісню заспіваю.

– Ану, якої?

Я по коробу метений, На яйцях спечений, Я від баби втік, я від діда втік, І від тебе втечу!

Колобок (українська народна казка)-3

Та й побіг. Знову біжить та й біжить, зустрічає його ведмідь:

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісню заспіваю.

– Ану!

Я по коробу метений, На яйцях спечений, Я від баби втік, я від діда втік, І від тебе втечу!

Колобок (українська народна казка)-4

Та й маху! Біжить та й біжить, зустрічається з лисичкою:

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісню заспіваю.

– Ану, якої?

Я по коробу метений, На яйцях спечений, Я від баби втік, я від діда втік, І від тебе втечу!

– Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мені чутніше було.

От він і сів та й давай співати:

Я по коробу метений, На яйцях спечений...

А лисичка його гам! Та й проковтнула.

Answer 2

Звісно, ось казка "Колобок" із виділеними розділовими знаками та діалогами:

---

Жили-були старий дід і стара баба. Було у них багато всього: гуси, курі, корова, та свиня, а ще була курка Ряба. Ну, от якось пішла стара баба у ліс гриби збирати, а старий дід сів та сіяв пшеницю. Вона пішла, а він пшеницю сіяв. І щось на той світ заснув у неї курча.

— Куди пішла? — запитала курча.

— У ліс гриби збирати.

— А пішли за нею, поки не втекла!

Та й пішли.

Зустріла їх кішка та й каже:

— Куди йдете, братики?

— У ліс, курку шукати.

— Підійду до вас, буду з вами іти.

— Так іди, — каже дід.

Вийшли вони звідти заміж.

Дійшли вони до лісу. Заглянула кішка в очі курці й з'їла її. Зате їй самій стало страшно, і вона сіла під кущем. Прийшов мисливець — і хоч і страшно, а взяв її та й приніс додому.

Тим часом дід забув про курчу та й каже дружині:

— Ну що, бабусю, давай вже колобка робити!

— Давай, дідусю.

Замісили вони тісто та й зробили колобка. Виставили його в піч, а самі ж пішли спати.

А колобок з печі виліз і вперед пішов. Вийшов на дорогу та й котиться. Та й котиться. Провалився у поле та й котиться. Виліз на дорогу і до села доходить. Тут його зустрічає ведмідь.

— Зупинися, колобок! Скажи, куди ти їдеш?

— Не їду я до вас, ведмеди! Їду до бабусі й дідуся.

Ведмідь його відпускає, але думає: "Може, його все-таки з'їсти?" Та й каже:

— Колобок, а як ти великий — такий смачний! Не втекай, подарую тобі гарну булку.

Колобок відповідає:

— Ні, ведмедю, мені треба до бабусі й дідуся, там мені краще буде.

Відпускає його і ведмідь. Та й котиться колобок далі. Провалився у ліс та й котиться. Виліз на дорогу до лісу і до зайця доходить.

— Зупинися, колобок! Скажи, куди ти їдеш?

— Не їду я до вас, зайці! Їду до бабусі й дідуся.

Зайця не витягнути, а він і думає: "Може, його з'їсти?" Та й каже:

— Колобок, а як ти великий — такий смачний! Не втекай, подарую тобі морквинку.

Колобок відповідає:

— Ні, зайцю, мені треба до бабусі й дідуся, там мені краще буде.

Відпускає його і зайць. Та й котиться колобок далі. Котиться, аж поки не доходить до вовка.

— Зупинися, колобок! Скажи, куди ти їдеш?

— Не їду я до вас, вовчику! Їду до бабусі й дідуся.

Вовк намагався вхопити колобка, але він гармонічно котився далі. Вовк йому каже:

— Колобок, а як ти великий — такий смачний! Не втекай, подарую тобі смачненьку ще краще вовчу ковбаску.

Колобок відповідає:

— Ні, вовчику, мені треба до бабусі й дідуся, там мені краще буде.

Та й котиться колобок далі. Котиться, котиться, аж доходить до лисиці. А лисичка дослухалася до розмови зайця і вовка, і каже колобкові:

— Зупинися, колобок, що за штука така, ти куди котишся?

— Не кажу, лисичко, що ти мене питаєш. Їду до бабусі й дідуся.

— Ах ти лисичка малесенька! — відгукнувся колобок. — Мене звати Колобок, я велика смачна кашка, я до вас не піду!

А лисичка летіла за ним, і була вона швидка, не доганяла її ніяк колобок. Тікає колобок, а вона за ним.

Але тут в зайця морква покотилася — лисичка за морквою побігла, а колобок біжить на ліс і вже від неї не втекти. Тікає від неї колобок, а лисичка біжить, біжить і думає, як би колобка погамсувати.

От хапається за ними ведмідь та й каже:

— Колобок, стрибай на мою морду!

Колобок стрибає на морду ведмедеві, а ведмідь каже:

— Ну, коли так, то стрибай на мій плечі.

Колобок стрибає на плечі ведмедеві, а ведмідь вже підхопив його і вхопив у свої лапи.

Тут прибігла зайчиха, але колобка не врятувала. Прилетіла лисичка — от і викусила його.

От і кінець, немає колобка. А лисичка йде геть-геть сита, а ведмідь і зайця пускаються у ліс гриби збирати.

А баба з дідом ще довго чекали на свого колобка і чекають його до цього часу. Але колобок їм так і не повернувся.

---

Надіюся, ця версія казки з виділеними розділовими знаками і діалогами вам підходить!