Question

Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок. Випишіть речення з однорідними членами і вставними словами, розставляючи потрібні розділові знаки. У сиву давнину мова, як великий скарб, передавалась з вуст у вуста, від покоління до покоління. Сім’я, а потім рід з його багатогранним життям були єдиними вчителями молоді. Можна мабуть припустити, що чоловіча частина роду творила слова, пов’язані з мисливством рибальством ремеслами війною. Жінки очевидно творили слова, пов’язані з побутом почуттями. Безперечно особливе місце в розвитку мовної культури займали знахарі відуни старійшини роду. Вони по-перше зберігали наявний словниковий запас, а по-друге самі творили нові слова, пов’язані з віруваннями явищами природи лікуванням людей. Доведено, що спочатку виникли слова, які означали конкретні предмети дії ознаки (земля небо вода їсти іти синій зелений білий…), і лише згодом — абстрактні поняття (сум радість час). Отже берегинею мови була сім’я. Зазвичай від колискової до похоронного плачу людину супроводило рідне слово. На жаль сьогодні сім’я втратила ці чудові традиції. Щоб передати нащадкам накопичену протягом віків мовну спадщину, треба насамперед зрозуміти її значущість і неповторність, а, зрозумівши, добре вивчити.

Answer 1

Ответ:

заголовок

Роль сім’ї в передачі мовної спадщини

Объяснение:

У сиву давнину мова як скарб передається з покоління в покоління

Єдиними вчителями молоді були сім'я і рід

Чоловіча частина роду творила слова про мисливство, рибальство, ремесла, війну

Жінки творили слова про побут, почуття

Знахарі відуни старішини роду зберігали словниковий запас і творили нові слова

Спочатку виникли слова, що означали конкретні предмети, дії, ознаки, потім — абстрактні поняття

Сім'я була берегинею мови

Сьогодні сім'я втратила ці традиції

Answer 2

Заголовок: "Мовна спадщина: втрачені традиції та їхнє значення"

Речення з однорідними членами та вставними словами:

1. У сиву давнину мова, як великий скарб, передавалась з вуст у вуста, від покоління до покоління.
2. Сім’я, а потім рід з його багатогранним життям були єдиними вчителями молоді.
3. Можна мабуть припустити, що чоловіча частина роду творила слова, пов’язані з мисливством, рибальством, ремеслами, війною.
4. Жінки очевидно творили слова, пов’язані з побутом, почуттями.
5. Безперечно особливе місце в розвитку мовної культури займали знахарі, відуни, старійшини роду.
6. Вони, по-перше, зберігали наявний словниковий запас, а, по-друге, самі творили нові слова, пов’язані з віруваннями, явищами природи, лікуванням людей.
7. Доведено, що спочатку виникли слова, які означали конкретні предмети, дії, ознаки (земля, небо, вода, їсти, іти, синій, зелений, білий...), і лише згодом — абстрактні поняття (сум, радість, час).
8. Отже, берегинею мови була сім’я.
9. Зазвичай від колискової до похоронного плачу людину супроводило рідне слово.
10. На жаль, сьогодні сім’я втратила ці чудові традиції.
11. Щоб передати нащадкам накопичену протягом віків мовну спадщину, треба насамперед зрозуміти її значущість і неповторність, а, зрозумівши, добре вивчити.