Question

Твір розповідь про вчинки людини

Answer 1

Що посієш – те й пожнеш
Раніше, коли я чув прислів’я «Що посієш – те й пожнеш», думав, що воно тільки про працю людини. Зробиш щось – і тоді щось матимеш. Але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можна перенести і на людські взаємини.
Посієш щось лихе, недобре – отож таке й збереш. Це будуть гіркі плоди з твоєї життєвої ниви. Нерідко можна бачити, що до людини, яка комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано ставляться оточуючі.І навпаки. Коли людина щира, доброзичлива, чемна – то вона зі своєї ниви пожинає взаємність та пошану інших. Добро породжує добро, а зло роз’єднує людей, руйнує їхні душі.
А тому треба всім замислитись, чим же засіяти свою ниву, щоб пожинати добрі плоди.

Answer 2

Коли ми розглядаємо вчинки людини, ми відкриваємо широкий спектр можливих історій та ситуацій, які відображають характер, цінності та природу людського життя. Однак я хотів би розповісти вам про вчинок, який мене особливо вразив та залишив незабутнє враження.

Ця історія відбулася в селі з назвою Малинівка, де мешкав старий селянин ім'ям Іван. Іван був відомий в окрузі своєю чесністю, працьовитістю та великим серцем. Він завжди допомагав сусідам, навіть коли сам мав невелику кількість матеріальних ресурсів.

Одного теплого літнього дня в село прийшла пожежа. Вогонь охопив будинок одного з сусідів Івана, і загрожував розповсюдитися на інші будівлі. Селяни виносили воду з криниць і намагалися загасити пожежу, але вогонь був надто сильним, і ситуація ставала все більш критичною.

Тут Іван взяв на себе лідерство. Він не роздумував довго і вирішив допомогти, якщо не зупинити, то хоча б спробувати врятувати село. Іван взяв свою останню конюшню і спустився до річки, де наповнював водою чималі кошики. Зі сльозами в очах та важкими плечима він нес воду назад до села, де інші селяни розливали її на пожежу.

Годинами Іван і його співселяни продовжували цей виснажливий процес. Вогонь був величезним, але разом вони доклали всіх зусиль, щоб не дати йому розповсюдитися. Поступово, зусиллям усієї громади, пожежу вдалося загасити.

Вечором, коли сонце засідало за горизонтом, селяни відзначили свою перемогу і велику вдячність Івану за його вчинок. Іван витратив свій останній запас води, але врятував домівки і життя своїх сусідів.

Ця історія про вчинок людини нагадує нам, що справжнє героїзм не завжди полягає в надзвичайних подвигах або великих жертвах. Іноді це просто акт великодушності, надзвичайна сміливість і рішучість в долати труднощі, щоб допомогти іншим. Іван показав, що доброта і спільнота можуть подолати навіть найважчі випробування життя.