Question

Твір опис процесу праці за власним спостереженням у художньому стилі за темою "До Великдня готуємо писанку(паску) СРОЧНО!!!

Answer 1

Наші предки шанували сонце. Його проміння несло світло, тепло й радість. Сонце дарувало врожай, за це йому були вдячні. Як проникало сонячне проміння до домівки? Звичайно, через вікна.
  Коли в хатках наших предків з'явилися перші віконця, це були зовсім невеличкі отвори. Щоб засклити їх, майстри розкочували скляну кульку. Тому кожне віконечко було круглим. Пізніше для одного вікна використовували вже чотирискляних кружечки. Чотири їх було тому, що віконце вважали поглядом на всі чотири сторони світу.
  Щоб привернути до вікна увагу, його прикрашали. Спочатку в ролі прикрас були витинанки зі шкіри. Коли скло навчилися різати на квадрати, воно стало тоншим. На зміну шкіряним витинанкам прийшли паперові.
  Для виготовлення витинанок брали папір, фарбували його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складали учетверо. Ножем або ножицями вирізали візерунки. 
  Багатокольорові витинанки виготовляли з білого паперу, а вже потім пензликом фарбували окремі деталі. На шибки витинанки наклеювали крохмальним клейстером.
  Витинанки були виявом святкової радості. Коли йшли сіяти навесні хліб, наклеювали весняну витинанку. Коли збирали врожай, наліплювали осінню. Якщо в хаті була молода дівчина, на вікні була витинанка, яка про це сповіщала. А там уже й весільна витинанка на шибці з'являлася.
  Поступово тісно стало витинанкам на вікнах. їх почали наклеювати на полицях, сволоках, стінах. Почали вирізувати витинанки для забавки дітям.
  Відгомін давньої традиції витинання ми спостерігаємо досі. Хіба ж не бачимо на вікнах дитсадочків і шкіл паперові сніжинки узимку? А паперове мереживо на сучасних книжкових полицях? Орнаменти витинанок трапляються сьогодні на тканинах і шпалерах.

Answer 2

Зранку сполошене сонце припікало з весняним теплом, і мій дім вже був наповнений найбільшою святковою атмосферою. Весняні квіти на вікнах, аромат свіжого печива і лунаючі вітальні співи птахів вигравали весняну симфонію.

Сьогодні був день, коли ми готувалися до найважливішого свята року - Великодня. Наша родина завжди була вірною цим старим традиціям. Але цього разу я вирішив взяти на себе особливу відповідальність. Була це моя мрія вже давно - прикрасити свято власноруч зробленими писанками та пасками.

Перше завдання було вибрати найкращі курчата. Рано вранці, коли роса ще лежала на траві, я пішов до курника і, ретельно обираючи та погладжуючи, обрав кілька яйцепродуктивних курчат, які обіцяли нам якісні яйця.

Потім ми пішли до городу, де росли всі необхідні трави для фарбування писанок. Планування цього було попередньо вивчено, і ми знали, які трави дають які кольори. Зірвавши молодий лист тут, і пучок квітів там, ми зібрали все, що нам знадобиться. А потім приготували глину, яка послужила основою для витворення найкрасивіших малюнків на яйцях.

Залишившись один на один із своєю фантазією, я приступив до роботи. Кожне яйце стало для мене маленьким полотном, на якому я міг виразити свої почуття і віру. Кожна краплина фарби, кожен штрих кисті були намаганням передати всю красу свята.

Минуло години, але для мене це було, як мить. Я відчував, як мої руки живуть своїм життям, а писанки поступово набували обличчя. Це було не просто роботою, а справжнім мистецтвом, спрямованим на відтворення духу Великодня.

Після завершення малюнків на писанках я взявся за приготування паски. Пахуче тісто розлилося по всій кухні, а аромат ванільного цукру та апельсинової цедри наповнював простір. Паска майже мовчазно виростала в печі, набираючи свій неперевершений смак.

Завершивши всі підготовчі роботи, ми поклали паску та писанки на святковий стіл, вкритий білим скатертиною. Вони блищали кольорами та символікою, нагадуючи нам про величність цього свята і його значення.

Це був день мистецтва та віри, день, коли праця рук творила красу і святковий настрій. І я відчував себе частиною цієї великої традиції, що об'єднує родину та віру в світле майбутнє. Бо Великдень - це час відродження, а мої руки разом із святковими символами дарували цьому святку особливу душу.