Question

Твір навесні хата оживала

Answer 1

Традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. Вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. Зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. Не випадково французький військовий інженер Г. Боплан, мандруючи в XVII ст. по Дніпру, захоплювався високим мистецтвом народного зодчества. Ще один іноземець, німецький географ Й. Г. Коль на початку XIX ст. написав у своєму записникові, що українці живуть в охайних чистих оселях, які називають хатами і які начебто всміхаються. Ось таке враження лишилося в дослідника. Господині не задовольнялися тим, що (як і голландці) кожної суботи мили їх, а ще й раз на два тижні білили житло. Від того хати мали вельми чепурний вигляд, немовби свіжовибілене полотно. Які слова вживаються, коли йдеться про українську хату? Чепурна, біленька, мов квітка, привітна, гостинна тощо.
Ось така коротка історична довідка про українську хату.
У народі українська хата оспівана в піснях, оповита різними легендами та казковими переказами, опоетизована майстрами слова. Не лишились осторонь і художники, вони в багатьох своїх картинах намагалися ввести в композицію обов'язково хоча б елемент хати. І це надавало певного колориту й визначеності всьому полотнищу.
Хата була й буде символом добра й надії. Її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність і сподіваннями на чисте небо над головою. Тільки люди, які мають красиву душу й добре серце можуть творити ці символи для нащадків.
Час минає, змінюється архітектура будівель, хат стає все менше по Україні, натомість з'являються котеджі. Та як би ми не називали сучасні будинки, суть хати не зміниться — це той берег, до якого легко причалювати, це той момент у житті кожного, коли хочеться, переступивши поріг житла, вклонитися батькам, пращурам, власне, історiя.

Answer 2

Навесні хата оживала. Після довгої зими, коли все здавалося сплячим і безжиттєвим, прийшов довгоочікуваний час пробудження природи. Сонце стало більше гріти, і лід на річці почав танути, звільняючи воду, яка розливалася по луках і полів.

Першими весняними гостями стали птахи. Вони здійснювали довгі міграції і приносили з собою весняні пісні. Зранку, прокидаючись від їх співу, ми відчували, як серце розцвітає від радості. Птахи верталися до своїх гнізд, готуючись до розплоду, і скрасивали наше життя своєю грацією і весняною бадьорістю.

Село оживало разом з природою. Селяни виходили на городи і починали готувати ґрунт для нового врожаю. Земля стала прокидатися від зимового сну, і ми допомагали їй прокидатися, оброблюючи городи і сади.

Навесні хата теж оживала. Вікна відчинялися, і світло та тепло входили в будинок, змінюючи його атмосферу. Мама починала готувати весняні страви, використовуючи перші свіжі зелені овочі і трави з городу. Запах свіжого хліба і котлет, смажених на плиті, наповнював кухню.

Ми, діти, раділи весні найбільше. Ми виходили на вулицю, граючи в футбол і лазанку. Наші сміх і весняний жвавий настрій робили світ яскравим і живим. Ми спостерігали, як природа оживала навколо нас, і відчували себе частиною цього дивовижного процесу.

Отже, навесні хата оживала разом з природою і нашими серцями. Цей час року приносив нам багато радості і надії на майбутнє, і ми з нетерпінням чекали кожного нового дня, щоб відкрити для себе нові чудеса природи та життя.