Question

Напиши твір-мініатюру про випадок коли ти або твої близькі вчинили мудро

Answer 1

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.

І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.

І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали  на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.

Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.

Answer 2

Цього літа моя сім'я і я вирішили провести кілька днів на природі, подалі від міської метушні. Обрали мальовниче озеро в глибині лісу, де час рушав повільніше, а натхнення приходило саме з природи.

Після декількох чудових днів біля озера, ми прийняли рішення здійснити коротку прогулянку лісом, щоб насолодитися його красою ще більше. Почувши спів птахів, ми змінили наш напрямок і пройшли дещо далі, відхилившись від стежки.

По дорозі назад, коли сонце почало засідати на небі, ми здогадувалися, що заблукали. Спроби повернутися до озера були марними – дерева та кущі здалися однаковими, а навіть компас, який ми взяли з собою, здавався розбіжним.

Спочатку паніка охопила нас, але потім якось внутрішній спокій забезпечив його мудра мама. Вона сказала нам усім зберегти спокій, не розтрачати зайвої енергії на паніку, а зосередитися на тому, що можемо зробити.

Моя мама вирішила перевірити GPS на телефоні, щоб з'ясувати, де ми знаходимося в лісі. Що ж, у нас не було сигналу. Тоді вона запропонувала ідею рухатися здебільшого на південь, оскільки озеро розташоване на півночі від того місця, де ми зараз знаходимося.

Так, ми почали рухатися на південь, утримуючи взаємозв'язок, щоб не розлучитися. По дорозі ми збирали різні маркери, які могли б нам допомогти, якщо знову заблукаємо. Наприклад, велике вигнуте дерево слугувало нам позначкою нашого останнього повороту.

Після кількох годин ходьби, ми почули легкий шум води. Він настільки знайомий, що ми зрозуміли, що знову зближаємося з озером. Радість охопила нас, коли вибачили ту саму велику кам'яну гору, що ми пам'ятали з нашого першого дня біля озера.

Цей випадок показав, як мудро може діяти моя мама під час небезпеки. Вона залишала голову холодною, була розсудливою та зосередженою на пошуках рішень. Її мудрість та розумні дії допомогли нам знову знайти шлях і повернутися до безпеки нашого табору. Цей випадок нагадав мені, наскільки важливо залишатися спокійним і розсудливим у складних ситуаціях, і навіть як важливо це вміти передавати іншим, як зробила це моя мама.