Question

Що таке залежні прикметники

Answer 1

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Прикметники можуть субстантивуватися, тобто вживатися у значенні іменників, у цьому разі їх називають субстантивованими.

Дуже близькою частиною мови є дієприкметник, який грає аналогічну роль у реченнях.

Answer 2

Залежні прикметники, також відомі як прикметники відносні або прикметники-зв'язки, - це певний вид прикметників, що використовуються для обмеження чи додаткової характеристики іменників у реченні. Вони використовуються разом зі сполучниками (зазвичай "який", "яка", "яке", "які", "де", "чий" тощо), які вказують на зв'язок між прикметником і іменником.

Основна особливість залежних прикметників полягає в тому, що вони не можуть функціонувати самостійно та потребують іменника, до якого вони відносяться. Наведу приклад для зрозуміння:

Приклад без залежного прикметника: "Книга цікава." - У цьому реченні "цікава" - прикметник, і він стоїть самостійно, не пов'язаний з якимось конкретним іменником.

Приклад з залежним прикметником: "Книга, яку я читаю, цікава." - У цьому реченні "цікава" є залежним прикметником, оскільки він використовується разом із зв'язкою "яку", щоб підкреслити характеристику "книги", до якої він відноситься.

Існує кілька типів залежних прикметників, які вказують на різні відношення між іменниками. Наприклад:

• Відносні прикметники вказують на приналежність чи походження іменника, наприклад: "дитина, яка має чудові здібності".
• Визначальні прикметники конкретизують або обмежують значення іменника, наприклад: "людина, що стоїть на вулиці".
• Порівняльні прикметники порівнюють один об'єкт з іншим, наприклад: "книга, ніж я читаю, цікавіша за попередню".

Використання залежних прикметників допомагає збагачувати мовлення, робить мову точнішою та більш інформативною, допомагає виразити відношення між іменниками та прикметниками в реченні.