Question

Текс опис на тему хмара з діє словами-пливе,закриває,укриває,розплакалася,згадала,знайшли,зажурилася,люблю памятаєш,сміятеметься,лінувався.

Answer 1

«Хмара»
 Напевно, кожному із нас подобається спостерігати, як тече вода, горить вогонь і…пливуть у небі хмари. Ці маленькі пухкі клаптики щоразу змушують відволіктись хоч на хвилину й підняти голову догори. Повіє легенький вітерець і на блакитному тлі з’являються вони – легкі, білосніжні, кумедні. Пливуть собі хмаринки, мов хвильки. Коли я була малою, то думала, що це солодка вата, яка грається зі мною, утворюючи різні образи тваринок. А на що схожі хмари? Здається, звичайна собі хмаринка, такі собі елементи з водяної пари. Та якщо добре придивитися, то можна побачити і дракона, і африканського слоника, і корабель з повітряними вітрилами, які несуть його у незвідані світи. Вони ніби розірвані шматочки чогось великого, таємничого.  І не можуть уже поєднатися, зустрітися. А ми так і не дізнаємось, що то було з самого початку. Хмаринки завжди вісники гарної погоди. Адже, як відомо, що після похмурої погоди обов’язково вигляне яскраве сонечко. А коли настане зима, то хмарки струсять свої білосніжні мішечки і навколо полетять білі мухи. Вкриють вони дахи будинків, ліси, поля, галявини. Тому хмари мають дуже важливу роль як основа вологи в природі. Влітку захищають від пекучого сонця, а взимку – від переохолодження. Тому, якщо вам стане сумно чи самотньо, просто відволічіться від проблем, підійміть голову, роздивіться хмарки, небо і помрійте. Уявіть навколо себе казку з лицарями й принцесами. Не соромтесь, адже всі ми діти в душі.

Answer 2

У затишному літньому небі пливла хмара. Її біла пухнаста форма закривала сонце, проливаючи тінь на зелену траву. Ніби вона хотіла укрити землю від пекучих променів і дарувала свіжість навколишньому середовищу.

Раптом хмара розплакалася, випускаючи маленькі дощові краплини. Її спалахнуло солодке ностальгічне спогади, і вона згадала дні, коли з друзями плавала в небі. Разом з ними вони знайшли радість у кожному маневрі, утворюючи дивовижні образи на блакитному пасмові.

Зараз хмара зажурилася, ніби забула, як радісною може бути її існування. Та ще довго пам'ятала, як любила ті миті спілкування з друзями. Вони разом розмовляли, сміятеметься, лінувався, часу не лічили.

Але хмара знала, що її подорожі нескінченні, і десь там, високо над землею, чекають нові друзі і захопливі пригоди. Тож вона знову усміхнулася, готова знайти нові шляхи й продовжити свої незабутні подорожі небом.