Question

Написати твір в публіцистичному стилі з використанням звернень і встравних слів. "Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.

Answer 1

З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на  становлення національного характеру. 
У житті трапляється так, що природа дає нам дуже цінні уроки виживання і боротьби зі стихією. Людина вже давно віддалився від природи, і перетинається з нею лише маленькими уривками, у вигляді домашніх тварин або рослин. Вчені давно зрозуміли, що природа – це головне джерело здоров'я, життя, і історії походження людини. Дружить з природою дуже важливо і корисно, тому що лише вона, при грамотному погляді на неї, здатна навчити як жити так, щоб залишатися якомога довше здоровим і молодим. 
Справа в тому, що людина постійно витрачає ресурси планети, які рік від року виснажуються все сильніше і сильніше. Багато лісу зазнали вирубці з-за того, що людина освоїв деревину як матеріал для виготовлення багатьох речей, багато болота осушились, з-за того, що людина прагнув их засіяти культурами, щоб прокормить себе самого. Деякі тварини були приручені, а деякі і зовсім прижилися настільки, що фактично вже є членами сімей, як коти чи собаки

Answer 2

Споглядаючи довкола, серце моє радіє, шановні читачі! Так багато краси і дива наша мати-природа нам дарує щодня. Ой, як велика та висока цінність – гармонія людини і природи! Заплющ свої очі і уяви, як ця гармонія може змінити наше життя.

О, милі мої, чи не чули ви коли-небудь спів пташок на ранковій зорі? Це така благодать! Як же природа чудова, як мудро вона створена! І в цій гармонії ми, люди, маємо знаходити своє щастя.

Слухайте, дорогі друзі, природа говорить з нами кожної хвилини. Вітер шепоче нам ніжні слова, ріки пливуть, мов мудрі наставники, а дерева хвилюють свої гілки, неначе хочуть навчити нас жити в злагоді. Тож, не будьмо огирелі, покоримося цим чудесам!

Так часто, засліплені поспіхом та суєтою, ми забуваємо про своє коріння. Ми несемо в серці дикі образи, дерева ж, усміхаючись, ростуть вгору, прагнучи до сонця. Природа навчає нас, як вміти радіти маленьким радощам і бути дякуючими за кожен дарунок, що ми отримуємо.

То чому ж ми так байдужі до цієї великої духовної цінності? Чому так легко порушуємо гармонію природи, будуючи заводи, забруднюючи ріки та повітря? Навіщо ми розшукуємо щастя далеко, коли можемо знайти його в обіймах природи?

Відкриймо свої серця, милі мої, і побачимо, як гармонія з природою може змінити наше життя назавжди. Вона дає нам силу і впевненість, що ми не самотні на цій планеті, ми – частина великого цілого.

Тож, удумаймо, шановні читачі, як ми можемо повернутися до цієї гармонії? Почнімо з простого – бережімо кожен кущ, дерево, тварину. Нехай наші діти й онуки також зможуть споглядати красу природи, як і ми.

Відчуймо себе єдним з природою, а не панами над нею. Подякуймо їй за її щедрість, яку ми маємо змогу насолоджуватися кожен день. Захистімо її від зла та вогню, який може знищити все, що ми так дорого цінуємо.

Тож, вперед, шановні друзі, до гармонії з природою! Вона – наша надія, наша велика духовна цінність. І нехай ця гармонія стане нашим спадщиною для майбутніх поколінь. Бо коли ми гармонійні з природою, ми гармонійні з собою і з усім світом. І тоді ми зможемо здійснити неможливе – зробити цей світ кращим місцем для всіх живих істот!