Question

Скласти казку з пестливими словами

Answer 1

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".

Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.

Казка В.Сухомлинського

Answer 2

Одного чарівного дня, у країні Чудесів, де мовою говорили лише пестливі слова, жив-був маленький Чарівник Славолюб. Він був найщасливішим усіх мешканців, адже кожне його слово оживало і ставало магічною казкою.

Рано-вранці, коли сонечко лишалося ще схованим за горизонтом, Славолюб прокидається і розгортає своє стареньке вбрання. Він бадьоро виглядає з вікна і промовляє: "Добрий ранок, світанку милий, сонечко лагідне, пригрій моє серце та дай радість всім життям!"

Його оселя - маленький будиночок, вкритий пестрими квітами, завжди радісно зустрічає гостей. Коли хтось ступає поріг, Славолюб ласкаво каже: "Вітаю тебе, подорожній друже! Зачекай, розкажу тобі неймовірні історії!"

Так проходять його дні, повні чарівних моментів. Колищем села є Веселунський Гай, де зібралися усі дива із сусідніх країв. Там Славолюб зустрічає звіряток, які танцюють у колі й співають лагідні пісні про дружбу та взаєморозуміння.

Але, як це не дивно, в країні Чудесів також живе Злодючка Злющий. Він завжди хотів украсти чарівні слова від Славолюба, аби мати всю магію для себе. Але, кожного разу, коли Злющий намагається зблизитися з Чарівником, він чує Любов'ю складені рядки, що його розчулюють і міняють думки про зло.

Одного разу, Злющий вирішив змовитися з дружками, щоб підступитися до Славолюба. Але коли він хотів промовити негарне слово, навколо почувся голос із чудовими римами, який говорив: "Відпусти злі наміри, нехай добро завжди зігріває душу!"

Так Злющий припинив свої підступи і зрозумів, що правий шлях - це завжди вибирати добро, використовуючи пестливі слова й серце, сповнене щирості.

Славолюб продовжував жити своїм чарівним життям, даруючи добро, любов і радість усім, хто потрапляв у його казковий світ. Він навчив усіх, що справжня сила - у пестливих словах, які линуть з добрими намірами.

І так закінчується наша казка про Чарівника Славолюба, де добро перемагає зло завдяки вірним друзям - пестливим словам. Але хто знає, можливо, ця казка продовжується у серцях всіх, хто вірить у чудеса та доброту!