Question

Твір опис процесу праці срочно 20 балів

Answer 1

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось спостерігати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.

Урочиста хвилина настала. Вся сім'я сідає за стіл. На центральному місці — наша бабуся. Ми чекаємо, поки вона візьме першою пиріжок, а тоді вже вся наша родина. Справжнє задоволення — їсти ці пиріжки. Вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. Ці пиріжки дають нам силу, розум. Мені дуже подобаються пиріжки, випечені бабусею. Мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся.

Честь і хвала рукам, що пахнуть хлібом. Низький уклін вам, моя бабусе.

Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.

Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи?

Мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури. Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час. Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе.

Answer 2

Процес праці – невід'ємна частина життя кожної людини, що відбувається у різних сферах діяльності. Цей процес має багато різних аспектів та може бути як фізичним, так і розумовим. Дозвольте розповісти про один із таких процесів праці – будівництво.

Уранці зорі ще не розбрелись по небу, а на будівельному майданчику уже починається рух та кипіння. Робочі взувають тверді боти, одягають захисні шоломи та збираються на місці призначення. Розпочинається новий робочий день.

Командира бригади дає стартовий сигнал, і починається підготовчий етап. Кран важко піднімає сталеву арматуру, величезні бетонні блоки та інші будматеріали, необхідні для будівництва. Робітники збираються у коло, обговорюють план дій на сьогоднішній день, розподіляють обов'язки. Важливість взаємодії та комунікації на будівництві надзвичайно велика, адже тільки колективними зусиллями можна досягти успіху.

Звучить свисток – це ознака початку роботи. Одна група робітників приступає до розкладки фундаменту, інші починають підготовку для зведення стін. Тяжкі фізичні зусилля, нестримане прагнення досягти мети – це пальці стають одним цілісним механізмом.

Молодий столяр розмірковує над кресленням, обмірює дерев'яні дошки. Він – майстер своєї справи, його руки легко творять дива з деревини. Трохи далі муляр наносить розчин на цеглину і майстерно складає її, використовуючи свої досвідчені руки та розум. На верхівці будівлі зварник з'єднує металеві деталі, випромінюючи своєрідне мистецтво крізь іскри сварки.

Сонце мало-помалу сходить вгору, а на будівництві не припиняється робота. Люди підтримують один одного, допомагають у разі потреби. Працюють, мовчки перекладаючи погляди один на одного, і кожен з них розуміє, що спільними зусиллями вони здатні на багато.

Останні промінці сонця зникають за обрієм, а на будівництві вмикаються світлові сигнали. Робочий день на завершенні, але звичайно, дехто продовжує працювати – хтось ретельно прибирає майданчик, а хтось готує інструменти для наступного дня.

Процес праці на будівництві є поєднанням фізичних зусиль, таланту та взаємодії. Кожен майстер у своїй сфері вміє робити неймовірні речі, а разом вони створюють будівлі, які надовго зберігатимуть свою історію та приноситимуть користь суспільству.

Вечірнє небо покривається зірками, а на будівництві залишається лише кілька осіб, які гідно представляють свою професію. Їх праця – це щедрий дар, що прикрашає землю, додає їй краси та функціональності. Невтомні майстри будівництва, які творять дива своїми руками, заслуговують високої подяки та поваги.