Question

Мені треба твір на тему душу я у вишиванку вкладаю

Answer 1

“Мені сорочку мама вишивала, неначе долю хрестиком вела…” – цими словами починається текст відомої української пісні, якою оспівана любов до чи не найбільшої народної цінності нашого народу, яка дісталась нам у спадщину від наших предків.

Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. У вишиванках наші пращури різними кольорами та візерунками вчились зашифровувати добру долю, щастя, радість, любов, багатство… Матері вишивали дітям сорочки, аби їх майбутнє було світлим та безтурботним. Кожна дів­чина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові.

Вишиваний одяг носили і у будень, і у свята.  Найкращі сорочки тримали, звісно, “до виходу”.

Талановиті вишивальниці перешивали орнаменти із бабусиних скринь, часто змагаючись між собою – хто ж справить собі кращу до найближчого свята, а згодом гордо хизувались своїми неповторними шедеврами на святкових храмових літургіях. Наші бабусі знали чимало секретів давнього ремесла. В Україні є близько сотні “вишивальних технік”!

Answer 2

Душа моя вишиванкою вкладена

Кожна стежка, як мить мого життя, На вишиванці чарівно розквітла. Тут краплинки джерел, тут сонця промінь, Тут серце вогнем любові горіло.

Колоритами мудрих предків вбрана, Українська душа, щирість та краса. На льоні квітка вишиванки розцвіла, Символізує рідних і батьків домівку.

Орнаменти кажуть мовою своєю, Про звичаї, традиції й долю нашу. Тут заплелись нитки родинних зв'язків, Тут стомились думки, шукавши відповідь.

Червона стрічка як життєва дорога, І чорна, як земля, нашої історії. Жовтий нам промінь сонця й опіки дасть, А білий — чистоту і мир у душі.

Колірні перлини, розкинуті ряди, Немов стежини долі, де всі ми йдемо. Вишиванка – оберіг, вона обійма, І серце в ній теплиться, наче вогонь.

Так кожна стежка — це мить, що пройшла мною, І кожна година — це рік, що пройшов. А я, немов квітка, кольором розцвіла, Душу свою вишиванкою зігріла.

В ній відбивається українська душа, Закохана в пісню, в калиновий край. Тож в кожному стіжку і смуток, і радість, Вишиванка моя — мій світ, мій вічний рай.