Question

Твір- оповідання на основі почутого а або побаченогопж срочно! ​

Answer 1

Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожих....Вона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...

Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресу....

пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя))))

Answer 2

У Землю оповився чарівний сніг. Вулиці міста перетворилися на сріблясті алеї, а дахи будинків прикрасились білими ковдрами. У цей чарівний зимовий день, мої друзі та я вирішили провести незабутнє пригодницьке свято.

Вранці, коли сонце ще тільки-но зійшло, ми зібралися на центральній площі міста. З торбинами енергій та настрою, ми були готові до будь-яких зимових випробувань. Хотіли ми зробити цей день незабутнім і розпочали його зі змагань на лижах.

Вітер свистів у вухах, а сніг під ногами хрустів. Ми ганялися один за одним, роблячи кумедні фігури і засипаючи друзів сніжними хмарами. Потім вирішили організувати справжню зимову битву на сніжках. Будівши укріплення з барикад і сніжних стін, ми обстрілювалися сніжками з усіх боків. Сміх і крики радості не змовкали протягом усіх змагань.

Після змагань на лижах та сніжках, ми вирішили відправитися на прогулянку до місцевого парку. Дерева, обліплені снігом, виглядали так мальовничо, ніби ми опинились у казковому світі. Затамувавши подих, спостерігаючи за падаючими сніжинками, ми розповідали один одному веселі історії, які майже затопилися в гомоні сніжної природи.

Потім ми побачили групку дітей, які каталися на санчатах. Ми не змогли встояти перед спокусою приєднатися до них. Розділившись на дві команди, ми влаштували змагання на швидкість і вміння. Відчуття швидкості, коли вітер свистить у вухах і серце б’ється від емоцій, були неймовірними.

Але час летів швидко, і ми зрозуміли, що пора йти додому. Проте ми були впевнені, що зробили цей день незабутнім. Втомлені, але щасливі, ми поверталися додому, несучи з собою скарбницю спогадів про чарівний зимовий день.

Коли ми прокладали дорогу повернення, минаючи засніжені будинки та вулиці, ми розуміли, що зима - це не лише холодна пора року, але й час магії та веселощів. Вона об'єднує нас, даруючи незабутні моменти та радість. Таким чином, закінчилася наша зимова пригода - день, який ми запам'ятаємо назавжди із посмішкою на обличчі.