Question

Скласти твір-мініатюру "Ліс"

Answer 1

Ответ:

Прийшла осінь. Вже з ранку віяло прохолодною, по небу пропливали сумні сірі хмаринки. І здавалося, що світ став непривітним, холодним. Інколи лісову тишу пронизує воронячий крик, віщуючи прихід зими.

Объяснение:

Answer 2

Ответ:

Ліс це дуже гарний куточок природи. Я впевнена в кожнім місті чи селі є ліс чи маленька посадка або парк. Це місце де можна посправжньому по бути наодинці з природою та з самим собою. також в лісі дуже чисте повітря яке дуже корисне наприклад у сосновому лісі. якщо ви там ніколи не були то незможете почути цей запах. тут можна знайти природні матеріали з яких можна зробити якусь поробку та порадувати свою родину чи віднести до школи. ще тут є гарні звірі білочки зайчики косулі. краще коли ви приходите до лісу брати якусь їжу щоб підгодувати тваринок

Объяснение: Я писала сама но поставищ знаки припинания

Answer 3

Ліс

У глибині величезного лісу, де час здавалося зупинився, природа розкривала свою витончену симфонію. Високі дерева, заморські старійшини, галузями тяглися до неба, будивши почуття покори й незбагненності. Листя сипалось легким плеском на пухнастий килим, утворений від підступних гілок і мохових стелів, що доглядали цей чарівний куточок природи.

Похмурі тіні проймаються променями сонця, що ледь пробиваються крізь багряний зелений світ розлогих крон. Вітерець поцілував гіллячки, ніжно гойдаючи їх у танці своєї непомітної гри. Птахи наспівували солодкі мелодії, а комаші й метелики своїм майстерним танцем надавали кольору й ніжності цьому чарівному місцю.

Навіть у лісі, де правило беззвучня гамма природи, можна було почути шурхіт дрібних ніжок тварин, що прокидалися до життя. За день приховані, вони розпускали крила своєї безтурботності вночі, розвіюючи таємницю і справжню природну гармонію.

Кожна прогулянка в цьому місці перетворювалася на мандрівку до казкового світу, де можна було знайти втрачену гармонію, зійти з розумової доріжки і відчути себе єдиною ланкою великого ланцюга життя. Там, у цьому невеликому шматочку природи, знаходили засліплені думками люди затишок і тихість, яку багато хто вже був втратив.

Ліс був незбагненним та багатим, як його красуня-мати, Земля. Він розповідав свою історію у сповільненому темпі, даруючи уроки природного балансу та взаємозалежності. І мабуть, коли ми змінюємося, весь ліс на землі уповільнює свої темпи, щоб нагадати нам про нашу зв'язок з ним і з нашими корінями.

Так, у величезному лісі природа бережно зберігала свої таємниці та чекала на тих, хто знаходив час, щоб осягнути його магію. Це була втікачка від суєти світу, заповідний укриття для тих, хто шукав спокій і себе самого. Ліс був вічним свідком, який з великою ласкою поглинав весь наш страх, сумніви й невпевненість, залишаючи лише мир та гармонію у нашій душі.