Question

Напишіть твір розповідного характеру про виконання улюбленної справи в художньому стилі))) Про малювання!!! ДАЮ 90 БАЛОВ !!!!!!!!)))))))))))))СРОЧНО

Answer 1

Отже, чому мені до вподоби малювання? Чим воно мене одного разу зацікавило?

Мабуть, сам сенс в творчості це те, що через папір ти можеш передати усі свої потаємні мрії, секрети, можливо негаразди і смуток. Коротше кажучи, малюнки - це твій настрій і стан на даний момент. Якщо кольорова гамма на папері  яскрава, барвиста і соковита, це значить що і настрій яскравий і веселий. А от, наприклад, кольри темних відтінків і печальніх кольорів свідчить нам про те, що людині погано, сумно, можливо ще те, що вона хворіє, і веселий мотив малюнку не виходить передати через брак гарного настрою...

Малюйте переважно кольорами веселки, адже це добре, коли в людини нічого не болить: ні тіло, ні душа!

П.с.: Я так поняла, что тебе нравится рисовать?) Мне тоооже, какое совпадение ;)) Надеюсь тебе пригодится этот небольшой текст! Удачи)))

Answer 2

Сонячний промінь лагідно зайшов у кімнату, прокинувши сріблястий блиск на стінах. Молоде сонце тихенько здіймалось над горизонтом, пообіцявши ще один дивовижний день. Але для Анни цей день вже став особливим з самого ранку. Вона з нетерпінням чекала цього моменту - часу, коли можна буде зануритися у світ своїх творчих мрій.

Обережно закривши за собою двері кімнати, Анна пройшлася до свого невеличкого студійного куточка. Там, на дерев'яному столі, вже чекали готові кисті та палітра з усіма необхідними фарбами. Ще з дитинства вона закохалася в малювання і зараз, коли дівчині виповнилось двадцять, ця пристрасть стала справжнім палацем для її душі.

Праворуч від столу висіли її роботи - яскраві, емоційні полотна, які передавали всю гаму почуттів Анни. Вона прагла зробити світ яскравішим, кожним мазком втілювала свої мрії та бажання. Малювання допомагало їй відкривати себе, знаходити гармонію і зближуватися із своєю внутрішньою сутністю.

Сьогодні Анна вирішила зобразити мальовничий пейзаж, який бачила на своїй останній прогулянці парком. Вона спробувала зловити ті мінливі відтінки зелені на деревах, втілити у кольорах тінь та сонячні промені, що ласкаво ллється на гілки. Її рука пливла легко та впевнено, неначе сама природа керувала кожним рухом кисті.

Заглибившись у свою творчість, Анна забула про час. Час тут, у її студії, мав свої правила - він ставав невагомим, мить малювання могла стати вічністю. Тільки потрібно було впіймати той потік вдихів та видихів, який безжально змушував годинник спритно плисти вперед.

А коли на полотні з'явилася остання деталь, Анна відчула щастя, яке розлилося в її серці. Вона здійснила подорож у світ кольорів, де немає меж та обмежень, лише незабутні моменти, які можна запечатати на полотні назавжди.

Задоволена і щаслива, Анна нахилилася над своєю роботою, щоб підписати своє ім'я. "Анна Майстренко. Пейзаж з парку," - такими словами вона підписала свій шедевр. Зітхнувши, вона оглянула свою студію - це був її світ, де вона завжди могла бути самою собою, де кожен пензлик відкривав новий шлях до її душі.

Вечір зустрічав її золотими променями сонця, і Анна знала, що її день був насичений, яскравий та незабутній. Вона завжди знала, що малювання - це її справжнє покликання, а творчість - це дар, який допомагає зробити світ трохи чарівнішим. Тож щоразу, вона з нетерпінням чекала свого часу у студії, щоб знову поринути у море фарб і забутися у своїх художніх мріях.