Question

Прочитайте текст. Розставте пропущені розділові знаки і вставте замість крапок букви, де потрібно, іншим кольором. Диктант Україно Україно! Сер…це моє ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серден…ко! Заросли шляхи т…рнами на тую країну мабу…ь я її навіки навіки покинув. Мабу…ь мені не вернутись ніколи додому. Любітеся брати мої Украйну любіте. Може мені на чужині лежать ле…ше буде, як іноді в Укра…ні згадувати будуть! О милий Боже України не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! Уже либонь після Покрови вертався з Дону я. Я не нездужаю, нівроку, та щось такеє бачить око. В неволі тяжко, хоча й волі сказать по правді не було. Не проклену ж тебе доле а буду ховатись за валами. Та нищечком буду віршувати. І ти моя єдиная встаєш із-за моря з-за туману слухняная рожевая зоре! З творів Т.Шевченка.

Answer 1

Ответ:

Україно, Україно! Серце моє,ненько! Як згадаю твою долю,заплаче серденько! Заросли шляхи тернами на тую країну, мабуть, я її навіки, навіки покинув. Мабуть,мені не вернутись ніколи додому. Любітеся, брати мої, Украйну любіте. Може мені на чужині лежать легше буде, як іноді в Україні згадувати будуть! О, милий Боже України, не дай пропасти на чужині, в неволі вольним козакам! Уже, либонь, після Покрови вертався з Дону я. Я не нездужаю,нівроку, та щось такеє бачить око.В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.Не проклену ж тебе, доле, а буду ховатись за валами. Та нищечком буду віршувати. І ти, моя єдиная, встаєш із-за моря, з-за туману слухняная, рожевая зоре!

Answer 2

Прочитайте текст з правильними розділовими знаками і вставками букв:

"Диктант"

Україно, Україно! Серце моє ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько! Заросли шляхи тернами, на тую країну мабуть, я її навіки, навіки покинув. Мабуть мені не вернутись ніколи додому. Любітеся, брати мої, Україну, любіте. Може, мені на чужині лежати легше буде, як іноді в Україні згадувати будуть! О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! Уже либонь після Покрови вертався з Дону я. Я не нездужаю, нівроку, та щось такеє бачить око. В неволі тяжко, хоча й волі сказать по правді не було. Не проклену ж тебе, доле, а буду ховатись за валами. Та нищечком буду віршувати. І ти, моя єдина, встаєш із-за моря, з-за туману, слухняная рожевая зоре! З творів Т. Шевченка.