Question

6 неповних речень з художньої літератури​

Answer 1

От хоч би там, за Дунаєм, гей, там, за Дунаєм!

Голову втікача оцінено.

Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились.

Ні, тікай, тікай, Остапе.

Спіймають — катуватимуть нелюди, живого не пустять.

Ходім до ставка, посидимо під вербами.

(М.Коцюбинський. Дорогою ціною)

Answer 2

1. Вітер шепотів у високій траві, ніби хотів розповісти секрети старого будиночка, що стояв самотньо на краю лісу.

2. Луна, збита дощем, сумно висіла на небі, мов заблукала принцеса, яка шукала свій замок.

3. Сльози, як кристали, котилися по рум'яних щоках героїні, навіюючи почуття безнадії та втрати.

4. Зорі розсипалися на небі, неначе віддані приятелі, що обіймають нічного мандрівника своїми благословенними променями.

5. Морські хвилі зірвалися на берегу з гучним шумом, немов музика, що здатна вбирати всі сумні думки і занурювати у світ свободи.

6. Листя почало горіти яскравими вогнями осінніх кольорів, словно приголомшлива палітра художника, що живописав натхненну природу.